Абба Ахімеїр (Аба Шойл Гайсинович) увійшов до історії сучасного Ізраїлю як видатний журналіст і письменник, один із лідерів сіоністів-ревізіоністів, який очолював праву «ревізіоністсько-максималістську» фракцію руху. Він народився 1897 року в селі Довге поблизу Бобруйска і помер у червні 1962 року в Тель-Авіві.
Вперше Абба приїхав до Землі Ізраїлю юнаком, коли у 1912-1914 роках навчався у тель-авівській гімназії «Герцлія». У 1914 році повернувся до Росії і вступив до сіоністського робочого руху «Цеірей Сіон». Після Першої світової війни вивчав історію у Льєжському та Віденському університетах, у своїй докторській дисертації розглядав «російське питання» через призму праці Шпенглера «Захід сонця Європи». В 1924 остаточно репатріювався в Землю Ізраїлю, де став членом сіоністської робочої партії «Ха-Поель ха-Цаїр». Згодом погляди Ахімеїра кардинально змінилися, із соціаліста прорадянської орієнтації він перетворився на антикомуніста та антисоціаліста і у 1928 році вступив до ревізіоністської партії Зеєва Жаботинського. Ахімеїр одним із перших у єврейському ішуві почав закликати до опору британській мандатній владі. І не просто закликати, а організовувати численні виступи проти них, за що у 1930-ті роки неодноразово заарештовувався.
1933 року Ахімеїру було пред’явлено звинувачення у підбурюванні до вбивства Хаїма Арлозорова, але суд його виправдав. Активісти сіоністського робітничого руху бачили у вбивстві Арлозорова доказ фашистських тенденцій у ревізіоністській партії, у відповідь ревізіоністи стверджували, що процес за звинуваченням їх у причетності до вбивства був сфабрикований їхніми політичними супротивниками з лівого табору.
Вбивць Арлозорова так і не знайшли, і досі існує кілька версій цього вбивства. Відповідно до однієї з них професійних кілерів (саме тому вони й не залишили жодних слідів) послав до Тель-Авіва з Берліна ніхто інший, як Йозеф Геббельс. Один з головних ідеологів і пропагандистів нацизму і расової теорії не міг змиритися з тим, що його дружина, чистокровна арійка Магда мала багаторічний і бурхливий роман з євреєм Хаїмом.
1935 року під час процесу у справі про вбивство Арлозорова, Ахімеїра було засуджено до тюремного ув’язнення за організацію нелегального «Союзу бунтарів». Після відбуття терміну він написав книгу «Репортаж із відсидки». Члени «Союзу бунтарів», окрім публічних виступів проти мандатної влади, організували нелегальну репатріацію до Землі Ізраїлю приблизно шістсот євреїв.
Антисоціалістичні погляди Ахімеїра вплинули і на його економічні погляди. Виходячи з того, що тільки нація є гарантом добробуту своїх членів, він виступав за протекціоністські тарифи, що захищають місцеву продукцію від конкуренції, і водночас проти будь-якого втручання держави в економічні та соціальні процеси.
Ахімеїр був не лише талановитим, а й дуже плідним журналістом, його гострополемічні, написані прекрасною мовою статті, з’являлися мало не щодня. З іншого боку, він написав кілька книжок. Можна безперечно стверджувати, що творчість Ахімеїра сприяла становленню ідеології організацій ЕЦЕЛ та Лехі, які розгорнули збройну боротьбу з англійцями. У 1966 і 1968 роках у Тель-Авіві вийшли два томи його «Вибраних творів», а 1972 року було видано книгу «Союз бунтарів».
В Ізраїлі Ахімеїр вважався антикомуністом номер один. Коли розпався СРСР, його син Йосі опублікував «Лист батькові», в якому написав: «Тато, твоя мрія збулася: влада комуністів впала». Обидва сини Ахімеїра – Йосі та Яаков успадкували здібності батька та стали видними ізраїльськими громадськими діячами та журналістами. У багатьох містах Ізраїлю, у тому числі й у Тель-Авіві, де жив, працював і помер Абба Ахімеїр, є вулиці, названі його ім’ям.