11 квітня 1909 року 66 єврейських сімей зібралися на піщаній дюні неподалік Яффо і розіграли в лотерею 60 будівельних ділянок за допомогою мушель, підібраних на дюні. Цей день вважається днем заснування Тель-Авіва. Ім’я Тель-Авів (‘Пагорб весни’) перегукується з назвою єврейського міста у Вавилонії, згаданого у Біблії (Танах).
Тель-Авів-Яффо, в повсякденній мові – Тель-Авів, місто на Прибережній рівнині, після Єрусалиму друге в Ізраїлі за чисельністю населення (444 тисячі осіб у березні 2024 року). Як єдине місто існує з 1949 року, коли були об’єднані Тель-Авів та Яффо. Розміри: уздовж моря – 13,5 км, від моря до східних околиць – від 3 до 6 км. Тель-Авів межує з низкою міст, фактично зливаючись з ними, загальна чисельність населення цього мегалополісу значно перевищує мільйон людей. Серед населення власне Тель-Авіва-Яффо лише 15 тис. осіб – не євреї (переважно араби в Яффо), таким чином його єврейське населення чисельніше, ніж у будь-якому іншому місті країни.
У Яффо під час заснування Тель-Авіва мешкало 40 тисяч осіб, із них шість тисяч євреїв. Місто виникло не на порожньому місці – євреї Яффо заснували єврейські квартали Неве-Цедек (1887) та Неве-Шалом (1890). А в 1906 році було створено товариство Ахузат-Баїт, яке ставило за мету заснування «єврейського центру міського типу». До 1914 року площа Тель-Авіва перевищила 100 гектарів, а населення – дві тисячі осіб.
Тель-Авів, церемонія закладки першого каменю вулиці Алленбі, 1910
Перша світова війна перервала зростання міста. Іноземні піддані були вислані з країни, а жителі, що залишилися, зазнавали переслідувань турецької влади. Але коли в листопаді 1917 року англійські війська зайняли Тель-Авів-Яффо вигнані почали повертатися. У 1922 року до міста приєднали шість кварталів Яффо, зокрема Неве-Цедек і Неве-Шалом, і населення Тель-Авіва досягло 15 тисяч жителів. У 1921 році було обрано першого мера міста. Ним став виходець з Одеси Меїр Дізенгоф, який з невеликою перервою залишався на цій посаді до кінця життя. У 1924 році почалася четверта алія, що призвело до розвитку дрібної промисловості в Тель-Авіві і, відповідно, зростання населення, яке через рік сягнуло 34 тисяч осіб. З’явилися театри Габіма, Кумкум та оперний. Новий поштовх розвитку міста дала п’ята алія, яка суттєво збільшила його населення, активізувала промисловість та культурне життя. Так, у 1932 році в Тель-Авіві відбулася перша всесвітня Маккабіада, в якій взяли участь сотні єврейських спортсменів із десятків країн світу.
У 1936 році через напади арабів на єврейських репатріантів і блокування ними вантажів у Яффському порту, на півночі міста був побудований невеликий порт, що став альтернативою яффському. У місті було засновано філармонічний оркестр, закладено перший камінь постійної будівлі театру Габіма. В архітектурі Тель-Авіва в 1930-ті роки переважав місцевий варіант модерністського напрямку в європейській архітектурі, низку будівель збудовано у стилі «Баугауз». У 1939 році населення міста досягло 160 тис. осіб, або 35,9% всього єврейського населення Ерец-Ісраель.
Тель-Авів – перше єврейське місто в Ерец-Ісраель у новий час, тобто місто, засноване євреями та населене з моменту свого заснування майже виключно євреями. З кінця 1920-х років став суспільно-політичним, економічним та культурним центром єврейського ішува. У ньому знаходилися центральні установи Гістадруту (Загальної федерації робітників Землі Ізраїлю), політичних партій, молодіжних рухів, правління основних фірм та компаній, редакції газет, видавництва, театри. У місті мешкали більшість письменників, художників та артистів країни. Діяльність муніципалітету, поліції, громадських та культурних установ здійснювалася на івриті, що зробило Тель-Авів символом відродження національного життя єврейського народу на його історичній батьківщині.
Під час Другої світової війни Тель-Авів двічі зазнав бомбардувань. Нальоти італійських ВПС (9 вересня 1940 року) та колабораціоністського уряду Віші (11 червня 1941 року) призвели до руйнувань та загибелі 137 осіб. Війна призупинила зростання будівництва у місті, але не його промисловості. Навпаки, та розвивалася стрімкими темпами, оскільки багато підприємств стали постачальниками армій країн антигітлерівської коаліції.
До початку Війни за незалежність у Тель-Авіві проживало вже 210 тисяч осіб. У перші місяці війни яффські араби обстрілювали Тель-Авів. Становище змінилося після взяття Яффо єврейськими силами та її капітуляції, підписаної у Тель-Авіві у штабі Гаґани 13 травня 1948 року. Наступного дня у Тель-Авіві було проголошено Декларацію Незалежності Ізраїлю. У місті до 13 грудня 1949 року працював перший уряд Ізраїлю та засідав Кнесет першого скликання.
Панорама Тель-Авива со стороны Яффо, 2011 г.
І сьогодні Тель-Авів – економічний, фінансовий, культурний та суспільно-політичний центр Ізраїлю. Тут знаходиться один із найбільших університетів, більшість театрів країни, у тому числі «Габіма», «Камерний», «Ґешер», Опера, численні музеї та спортивні зали. Культурне життя в місті не вщухає ні на хвилину, тому воно отримало назву – «місто без перерви, яке ніколи не спить».