Цього четверга, 21 березня (за єврейським календарем – 11 адара) виповнюється 104 роки від дня загибелі Йосефа Трумпельдора – знакової фігури сіоністського руху. У сучасну єврейську історію він увійшов не лише завдяки своїй діяльності, а й своїй останній фразі – «Добре померти за Батьківщину!».
Йосеф Трумпельдор (21 листопада 1880, П’ятигорськ – 1 березня 1920, Тель-Хай, Галілея) – повний Георгіївський кавалер. Один із головних активістів раннього сіоністського руху, організатор загонів самооборони у поселеннях єврейських репатріантів у Землі Ізраїлю. Ініціатор створення сіоністського руху «Ге-Халуц».
Йосеф народився у сім’ї старшого фельдшера ростовської Єврейської лікарні Вольфа Трумпельдора. Закінчив хедер та міське училище в Ростові-на-Дону, після чого вивчав стоматологічну справу. Трумпельдор мріяв про створення у Землі Ізраїлю єврейських сільськогосподарських комун, які у разі потреби треба буде захищати зі зброєю в руках.
У 1902 році Трумпельдор був призваний до російської армії і призначений до частини, розташованої у Київському військовому окрузі. Після початку російсько-японської війни написав рапорт із проханням відправити його на фронт. Ставши воєнним фельдшером 27-го Східно-Сибірського полку, дислокованого в Порт-Артурі, він домігся переведення в полкову розвідку, що складалася виключно з добровольців.
Під час оборони Порт-Артура Трумпельдор був тяжко поранений у бою і втратив ліву руку. Проте відмовився від демобілізації та подав рапорт про повернення на передову. У боях показав чудеса хоробрості, за що був призначений у старші унтер-офіцери та нагороджений чотирма Георгіївськими хрестами.
Йосеф Трумпельдор, прибл. 1905 р
Тим самим Трумпельдор – один із небагатьох євреїв, що став повним Георгіївським кавалером. Після здачі Порт-Артура потрапив до Японії, до табору для військовополонених, де дбав про побратимів, особливо євреїв, і організував сіоністську групу серед єврейських солдатів, метою яких було створення сільськогосподарської комуни в Ерец-Ісраель.
Після війни Трумпельдор хотів зробити військову кар’єру, але швидко зрозумів, що в умовах державного антисемітизму єврей не має шансів стати офіцером. У листі батькові він написав, що він має дві можливості – прийняти християнство і скласти офіцерський іспит або ж залишившись євреєм, звільнитися з армії, отримавши наймолодший офіцерський чин прапорщика запасу (присвоювався тільки при звільненні в запас). Відмовитися від свого народу навіть заради блискучої військової кар’єри, що чекала на нього, Трумпельдор не міг і тому в 1908 році звільнився з армії в чині прапорщика.
У 1911 році він репатріювався в Ерец-Ісраель, де займався сільським господарством та організацією єврейської самооборони від арабських бандитів. У 1914 разом із Зеєвом Жаботинським сформував Єврейський легіон у лавах британської армії.
10-15 жовтня 1917 року в Києві під головуванням Трумпельдора пройшла конференція представників спілок євреїв-воїнів, яка ухвалила рішення про створення Загальної федерації єврейських солдатів у Росії та Загальної федерації єврейської самооборони. У 1918 році Трумпельдор створив у Росії організацію «Ге-Халуц» («Першопрохідник»), що допомагала євреям репатріюватися в Ізраїль. У 1919 році в Криму Трумпельдор створював відділення «Ге-Халуц» та гахшарот (центри з підготовки до сільськогосподарської праці в Ерец-Ісраель).
Повернувшись додому, до Землі Ізраїлю, він продовжував створювати загони єврейської самооборони та керувати ними. Коли арабські банди, які розбійничали в Сирії, почали загрожувати єврейським поселенням у підмандатній англійцям Верхній Галілеї, Трумпельдору було доручено організувати оборону цих поселень. 1 січня 1920 року він прибув до Галілеї і разом із поселенцями та добровольцями з інших районів приступив до зміцнення поселень Тель-Хай, Кфар-Ґільаді та Метула. 1 березня значні сили арабів підійшли до Тель-Хаю. Під час переговорів з їхніми лідерами спалахнула перестрілка, під час якої Трумпельдора було поранено в живіт. Бій тривав весь день, і лише ввечері Трумпельдор разом з іншими пораненими був евакуйований у Кфар-Ґільаді. Дорогою він помер. Розуміючи, що рана його смертельна, Трумпельдор сказав друзям, які його супроводжували: «Добре померти за Батьківщину!». (івр. טוב למות בעד ארצנו).
Кфар-Ґільаді. Пам’ятник захисникам Тель-Хая. Фото: יואל פיקסלר, מתוך אתר פיקיויקי
Згодом з’явилися чутки, що Трумпельдор ніби не сказав цю фразу, а отримавши поранення, матюкливо вилаявся російською. Ці чутки не знайшли жодного історичного підтвердження. Трумпельдор був толстовцем, тому ніколи не лаявся. За свідченням людей, які його знали, найстрашнішою лайкою в його вустах було «ле-азазель!» («до біса!»). Згідно з як мінімум трьома свідченнями людей, які знаходилися поряд з Трумпельдором в його останні години, перед смертю він сказав саме ту фразу, яка швидко стала одним із гасел сіоністського руху.
На цвинтарі, що знаходиться між Тель-Хаєм і Кфар-Ґільаді, над могилою Трумпельдора і ще семи бійців, що загинули разом з ним, встановлено пам’ятник «Рикаючий лев», який також став одним із символів сіонізму. У 1923 році Зеев Жаботинський на честь Трумпельдора дав назву створеної ним молодіжної організації «Бейтар» – «Брит Трумпельдор» – «Союз Трумпельдора».
У 1979 році поштою Ізраїлю було випущено дві поштові марки та конверт першого дня, присвячені пам’яті Трумпельдора. З нагоди 75-річчя оборони Тель-Хая було виготовлено спеціальний штемпель та ілюстрований конверт із його портретом. У багатьох містах Ізраїлю є вулиці імені Трумпельдора. Меморіальні дошки на згадку про Трумпельдора встановлені також в П’ятигорську та Сімферополі.