Наприкінці квітня 1931 р. було створено підпільну єврейську організацію Ецель Ірґун Цваї Леумі (‘Національна військова організація’), скорочено Ецель – єврейська підпільна організація, що діяла в Ерец Ісраель в 1931-1948 роки. Була створена наприкінці квітня 1931 року, внаслідок розколу в лавах Хагани, що відбувся після єврейських погромів, влаштованих арабами 1929 року.
Мета створення Ецель – захист єврейських поселень від нападів арабів. Але після прийняття англійцями у 1939 році «Білої книги», яка суттєво обмежила репатріацію, додалили ще боротьбу проти британського мандата в Палестині та нелегальне переправлення єврейських біженців із Європи. Тим не менш, після початку Другої світової війни, основна частина керівництва та бійців Ецель почала співпрацювати з англійцями в ім’я боротьби з нацистами. Лише у 1944 році Менахем Бегін, який прибув до Палестини з армією Андерса та очолив Ецель, вирішив відновити збройну боротьбу з англійцями. Після створення Ізраїлю у 1948 році організація саморозпустилася, більшість бійців влилася в ЦАХАЛ (Армію оборони Ізраїлю). У червні 1948 року з урахуванням Ецель було створено політичний рух «Херут» (голова М. Бегін). На виборах у Кнесет 1-го скликання, що відбулися 25 січня 1949 року, рух «Херут» отримав 11,5 % голосів.
Після єврейських погромів 1929 року, в яких було по-звірячому вбито понад 130 євреїв і 339 поранено, Хагана і керівництво єврейського ішува утрималися від акцій у відповідь, зосередившись на охороні та зміцненні єврейських поселень. Знайшлося чимало людей, які дотримувалися ревізіоністських поглядів, які вважали, що в умовах, що створилися, треба створити організацію, яка зайняла б активну позицію і відповідала на теракти. З цією метою частина членів Хаган, очолюваних Авраамом Техомі, вийшла від Хаган і в квітні 1931 заснувала Ецель. Нова організація займалася, як і Хагана, охороною єврейських поселень, але й акціями у відповідь проти арабів. В 1936 араби Землі Ізраїлю підняли бунт проти політики Великобританії, що дозволяла репатріацію євреїв на Батьківщину. У перші дні бунту вони вбили 85 євреїв. У відповідь керівництво Ецель провело низку операцій проти арабів, причому таким чином, щоб форма відплати або її місце були адекватні нападу.
Першого лютого 1944 глава Ецель Менахем Бегін проголосив «повстання», розширивши операції і на англійські війська в підмандатній Палестині. Найвідомішою акцією Ецель став вибух готелю «Цар Давид» в Єрусалимі 22 липня 1946 року. Внаслідок вибуху загинула 91 людина 250 було поранено. 4 травня 1947 року Ецель напав на британську в’язницю в Акко, де утримувалися єврейські підпільники та звільнив усіх арештантів. У відповідь на смертний вирок членам Ецель, організація захопила двох англійських сержантів і погрожувала їх у тому випадку, якщо англійці стратять членів Ецель. Незважаючи на загрозу, всі три члени Ецель були страчені, у відповідь англійські сержанти були повішені. Тіла сержантів замінували, і, коли їх знімали з дерев, було тяжко поранено ще одного британського військовослужбовця. На Землі Ізраїлю почалася хвиля насильства з боку британської влади: п’ятьох євреїв було вбито і 15 отримали серйозні поранення, заарештовано 35 відомих діячів ішува, причому не тільки ревізіоністи, а й мери Нетанії, Тель-Авіва та Рамат-Гана. Однак, аж до закінчення британського мандата, більше англійці не стратили жодного єврейського бойовика.
Музей Ецель у Тель-Авіві
Ецель взяв активну участь у першому етапі Війни за Незалежність, у тому числі боях за Єрусалим, Тверію, Яффо, Хайфу. Після офіційного проголошення створення Ізраїлю, 15 травня 1948 року Єгипет, Сирія, Ліван, Трансіорданія, Саудівська Аравія, Ірак та Ємен напали на щойно створену державу з метою її знищення. На початку червня 1948 року між заступником міністра оборони Ісраелем Галілі та керівником Ецель Менахемом Бегіним було підписано угоду про інтеграцію бійців Ецель до підрозділів ЦАХАЛ. Угода була негайно реалізована.
У червні 1948 року з урахуванням Ецель створили «Херут».
У 1974 році на базі «Херут» та кількох дрібніших партій була утворена партія Лікуд. 1977 року глава Лікуда Менахем Бегін став прем’єр-міністром Ізраїлю. У 1979 році уряд Ізраїлю заснував відзнаку для членів Ецель як учасників боротьби за державотворення.
У своєму заповіті Менахем Бегін попросив поховати його на Масличній горі, поряд із страченими англійцями бійцями Ецель.