30 березня виповнюється 54 роки з дня смерті одного з найвидатніших єврейських поетів сучасності Натана Альтермана. Він народився 14 серпня 1910 року у Варшаві в родині Іцхака та Бейли Альтерман, двох педагогів з сіоністськими поглядами, які заснували один із перших дитячих садків у Варшаві, де розмовляли лише івритом. Тому Натан з дитинства вільно володів цією мовою.
Під час Першої світової війни сім’я Альтерманів переїхала до Москви, де на початку 1917 року Іцхак відкрив єврейські педагогічні курси російською мовою. Маленький Натан, який багато часу проводив в навчальних класах цих курсів, досконало володів російською мовою і все життя читав російську літературу в оригіналі, що справило сильний вплив на його творчість.
У 1919 році сім’я Альтерманів переїхала до Кишинева. У 1921 році Натан почав відвідувати релігійну гімназію для хлопчиків Маґен Давид, яка діяла під егідою руху «Аґудат Ісраель». У гімназії він удосконалив свої знання івриту і отримав ідейне загартування, що позначилося на останніх роках його життя.
У 1925 році Альтермани здійснили свою давню мрію та іммігрували до Землі Ізраїлю, яка тоді перебувала під британським мандатом. Вони оселилися в Тель-Авіві, де Натан почав навчатися в гімназії «Герцлія». Здобувши середню освіту, він поїхав до Парижа, кілька років провів у Сорбонні, а потім у Нансі отримав диплом за професією агронома, яка була необхідна молодому єврейському ішуву. Навчання і спілкування в цей період велися французькою мовою, що не завадило молодому поетові писати вірші на івриті, перший з яких було опубліковано у 1931 році.
Після завершення навчання він повернувся до Тель-Авіва в 1932 році. На той час в цьому зовсім молодому місті вирувало культурне життя, в якому брали активну участь мати і батько Натана. Вони були знайомі з багатьма місцевими відомими людьми, в тому числі з Бяликом і артистами театру «Габіма». Іцхак Альтерман був частим гостем «Габіми» і пристрастив до неї свого сина. Натан відразу і назавжди закохався в примадонну театру Хану Ровіну. Їй він присвятив свої перші вірші, і Ровіна стала його музою на довгі роки.
Починаючи з 1934 року, вірші Альтермана на політичні теми регулярно з’являлися в газеті Haaretz. У 1943 році він перейшов до газети «Давар», де отримав особисту колонку «Га-тур га-Швії». У ній Альтерман часто публікував вірші, в яких засуджував перешкоди, поставлені англійцями алії євреїв в Землі Ізраїлю.
Але крім політично актуальних віршів, Альтерман писав і справжні вірші. Чимало з них було покладено на музику. Ці пісні були, а деякі й досі залишаються, популярними серед ізраїльських слухачів.
Інтерес до соціальних проблем країни дуже помітний у творчості Альтермана. Після Шестиденної війни поет став прихильником руху за єдиний і неподільний Ерец-Ісраель і присвятив йому останні три роки свого життя.
У 1968 році Натан Альтерман був удостоєний Державної премії Ізраїлю з літератури. Він був глибоко ліричним поетом, членом групи поетів-модерністів на чолі з Авраамом Шльонським, які розвивали ідеї російських і французьких символістів. Багато часу і сил Альтерман присвятив перекладу на іврит класики світової літератури, зокрема, п’єс Мольєра і Шекспіра, балад Бернса. Його твори перекладалися і на інші мови, а перша збірка віршів Альтермана російською мовою вийшла в 1974 році в Тель-Авіві.
Портрет Натана Альтермана на купюрі номіналом 200 шек.
Вулиці в багатьох містах Ізраїлю названі на честь Натана Альтермана. У грудні 2015 року Ізраїль випустив банкноту номіналом 200 шекелів з портретом Альтермана і рядком з його вірша «Ми любимо тебе, Батьківщино».