Сьогодні – річниця смерті Хаїма Герцога (17 вересня 1918 року, Белфаст – 17 квітня 1997 року, Єрусалим) – шостого президента Ізраїлю, посла в ООН та батька нинішнього президента Ізраїлю Іцхака Герцога.
Хаїм народився в Белфасті в сім’ї головного рабина Північної Ірландії Іцхака-Айзіка Герцога, який походив із Литви. Його бабуся та дідусь поховані у литовському місті Шедува. Навчався у йешиві, потім почав заняття у дублінському Уеслі-коледжі. Коли 1936 року Іцхак-Айзік був призначений головним рабином Ерець-Ісраель (на той момент підмандатної британської території), залишив навчання та репатріювався разом із сім’єю. Після прибуття в Ерец-Ісраель Хаїм вступив до підпільної воєнізованої організації Хагана. Але участі в її діяльності майже не брав, оскільки одразу поїхав навчатись до Кембриджу, а потім до Лондонського університету, де здобув ступінь бакалавра права.
Після закінчення навчання добровільно мобілізувався до британської армії. Брав участь у бойових діях, включаючи висадку у Нормандії. Командував танком в елітній дивізії бронетанкових військ, а отримавши звання майора – танковим підрозділом. На початку 1945 був переведений у військову розвідку, керував її діяльністю в Північній Німеччині, брав участь у звільненні кількох концтаборів. Командував операцією з розшуку, затримання та пізнання рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера. Після закінчення війни брав участь у судових процесах над нацистськими злочинцями.
В 1945 повернувся в Ерец-Ісраель і активно включився в діяльність Хагани. Брав участь у створенні армії майбутньої держави, був одним із засновників її розвідувальної служби. Бився у війні за Незалежність, у тому числі у битві за Латрун. Через 75 років у Латруні було відкрито Музей воїна-єврея у Другій світовій війні, що носить ім’я Хаїма Герцога. Декілька залів цього музею присвячені єврейським воїнам, що билися в лавах Червоної армії. Хаїм Герцог згадував, що для нього одним із найсильніших вражень воєнного часу були зустрічі з солдатами, з якими він спілкувався на ідиш.
Після закінчення війни Хаїм Герцог залишився служити у ЦАХАЛ, де зробив блискучу кар’єру. У 1948-1950 і 1959-1962 роках він очолював військову розвідку АМАН, у 1950-1954 роках був військовим аташе Ізраїлю у Вашингтоні, у 1954-1957 роках, вже в званні генерала, командував Центральним військовим округом.
Демобілізувавшись із ЦАХАЛу у 1962 році Хаїм, став одним із засновників нині найбільшої та однієї з найавторитетніших юридичних фірм Ізраїлю «Герцог, Фукс та Нееман». Незадовго до Шестиденної війни 1967 року почав працювати радіокоментатором і швидко прославився своїми військовими та політичними оглядами. Його репортажі набули особливої популярності під час Шестиденної війни та війни Судного Дня. Після Шестиденної війни був призначений першим главою військової адміністрації в Юдеї та Самарії.
Книгу Герцога про війну 1973 року під назвою «Війна Дня спокути» було опубліковано 1975 року. У тому ж році він отримав призначення на посаду посла Ізраїлю до ООН, яку обіймав до 1978 року. Коли ООН прийняла резолюцію, що прирівнювала сіонізм до расизму, Хаїм Герцог 10 листопада 1975 року піднявся на трибуну Генеральної асамблеї, демонстративно порвав документ із цією резолюцією і виголосив промову, яку потім включили до антології кращих промов в історії людства.
У 1981 році Хаїма Герцога було обрано в Кнесет від партії Авода, але він продовжував працювати над своєю фундаментальною працею «Арабо-ізраїльські війни», яка була опублікована в 1982 році.
У 1983 році Хаїм Герцог був обраний шостим президентом Ізраїлю. Намагався не втручатися у політику і не намагався вийти за межі своїх повноважень. 1988 року був переобраний на другий термін. Завершивши каденцію, 1993 року пішов на пенсію. Помер 1997 року, похований на Горі Герцля в Єрусалимі, на ділянці видатних діячів держави Ізраїль.
Перебуваючи на посаді президента Хаїм Герцог, приділяв особливу увагу питанням репатріації з СРСР та абсорбції нових олім. У 1984 році – найглухіший час застою, він дав спеціальне інтерв’ю журналу «Ізраїль сьогодні», який організація «Натів» спільно з Єврейським агентством видавала в Ізраїлі. На запитання головного редактора журналу Алли Русинек, що він хотів би передати радянським євреям, які часом думають, що Ізраїль про них забув, президент Хаїм Герцог вигукнув – «Хас ве-халіла! (‘Не приведи Господь!`) Ми на жодну хвилину не забуваємо наших братів за залізною завісою і робимо все можливе, щоб допомогти їм залишитися євреями і вирватися на волю!»