Є книги, які зіграли і продовжують відігравати важливу роль у духовному житті нації, книги, які називають лише на ім’я їхнього автора. Коли французи говорять Ларусс, всі відразу розуміють, що мають на увазі енциклопедичний словник П’єра Ларусса, в американців подібний словник називається Вебстер, у росіян – Даль. Є такий словник і в ізраїльтян. Називається він Евен-Шошан. Дуже символічно, що створила його людина, для якої рідними мовами були ідиш та російська, а зовсім не іврит. Цього року 8 серпня виповнюється рівно 40 років від дня смерті цієї видатної людини – лексикографа, педагога, письменника, перекладача, редактора.
Авраам Евен-Шошан (Розенштейн; 25 грудня 1906, Мінськ – 8 серпня 1984, Єрусалим) народився в родині Хаїма-Давида Розенштейна та Рози Фінкель. Батько Авраама, засновник першого у Мінську навчального закладу типу «хедер метукан» (реформований хедер) та укладач підручників та молитовників, був відомий як дитячий письменник на івриті. Блискуче знання івриту не впало на Авраама з неба – у домі його батьків культивувалася любов до цієї мови. Хаїм-Давид поєднував любов до витоків свого народу та його культури, знання багатовікової літератури на івриті з прихильністю до недавно виник сіоністського руху, очолюваного Герцлем.
Саме тому, ще мало не дитиною, Авраам вступив до сіоністської організації «Ге-Халуц». Він рвався репатріюватися в Землю Ізраїлю, щоб взяти особисту участь у її освоєнні, і як тільки в 1925 йому представилася така можливість, залишив і батьківський будинок, і знайомий «до сліз» Мінськ. Благо тоді ще кордони СРСР були герметично закриті. Якби юний і пристрасний сіоніст зовсім трохи простягнув би з від’їздом, він ніколи не побачив би країни своєї мрії. Більше того, цілком імовірно, що на Авраама чекала б доля інших радянських сіоністів, переважна більшість яких загинула у сталінському Гулазі. Його батько Хаїм-Давид дивом уникнув цієї долі. На самому початку 1926 року, кілька місяців після від’їзду сина, він був заарештований у Мінську за звинуваченням у сіонізмі. Хаїм-Давидові надзвичайно пощастило, у в’язниці він провів лише місяць. Репресивна машина НКВС дала осічку: звинувачення в сіонізмі зовсім не було наклепом, майже все своє життя Хаїм-Давид присвятив пропаганді та реалізації ідей сіонізму, але його чомусь відпустили з в’язниці, а потім і зовсім із СРСР. Дозвіл на возз’єднання з двома синами, які вже жили в Землі Ізраїлю, він домагався від радянської влади цілих вісім років. Досягнув і помер у 1934 році за кілька днів до від’їзду. Щоправда, помер у своєму ліжку. Адже міг запросто, як десятки тисяч інших сіоністів, а часом, навіть просто людей, які заспівали на якійсь вечірці невинну пісеньку на івриті, вирушити до «білих ведмедів» і померти на нарах зеківського барака.
Відразу після репатріації Авраам змінив своє прізвище Розенштейн на Евен-Шошан, його приклад наслідували інші члени сім’ї. У перекладі з німецької Розенштейн означає «камінь троянди». На правильному івриті троянда – «веред», а «шошан» – лілія. Але в ашкеназьких євреїв того часу троянда чомусь називалася «шошана». А «штейн» – камінь, як був, так і залишався «евен». Так і виникло прізвище Евен-Шошан, знайоме сьогодні кожному ізраїльтянину, який говорить на івриті. Цві – старший брат Авраама, став відомим профспілковим діячем, а молодший – Шломо, відомим перекладачем з російської на іврит.
Авраам Евен-Шошан, титульний лист першого видання його словника. Фото: Національна бібліотека Ізраїлю.
Але це станеться через роки, а поки Авраам успішно завершив навчання спершу в учительському семінарі в Єрусалимі, а потім (вже 1943) в Єврейському університеті. На життя він заробляв роботою педагогом, але весь час приділяв літературній творчості. Він багато й так вдало друкувався у дитячому журналі «Ітонену», що на якийсь час у середині тридцятих років навіть став його головним редактором. Він писав для дітей вірші, оповідання та п’єси, але також і науково-популярні книги. Особливі зусилля Авраам присвятив перекладам івритом найкращих книг дитячої літератури іншими мовами – англійською, німецькою. Багато перекладав і з російської – в СРСР виходили в ті роки чудові книги для дітей.
Авраам виявився не лише прекрасним письменником та перекладачем, а й учителем. Він швидко зробив кар’єру та багато років був директором різних шкіл. З 1954 по 1968 очолював педагогічний коледж в Єрусалимі, а з 1951 по 1954 був заввідділом мови іврит у міністерстві освіти.
Але всенародну відомість та популярність принесла йому робота лексикографом. Ще в тридцятих роках він почав працювати над новим словником сучасного івриту, результатом якого стало п’ятитомне видання 1947-1958 років. А у 1966-1971 роках вийшло вже семитомне видання. Словник Евен-Шошана відразу ж було прийнято «на ура» широким загалом Ізраїлю. І не випадково – нічого подібного на івриті, і тим більше, збагаченому сучасною лексикою та неологізмами, які зробили його живою розмовною мовою, досі не існувало. Цей словник десятки разів видавався і перевидавався у різних форматах і ліг в основу перекладних словників, у тому числі іврит-російського словника Шапіро, виданого в СРСР у 1963 році. У 1978 році Евен-Шошан отримав Державну премію Ізраїлю, незабаром став лауреатом премії імені Бяліка та був обраний членом-кореспондентом Академії мови іврит. Сьогодні у Тель-Авіві є вулиця імені Авраама Евен-Шошана.
У своїй роботі організація «Натів» приділяє особливу увагу мові іврит, вважаючи її одним із найміцніших зв’язків євреїв, які живуть у діаспорі зі своєю національною культурою та спадщиною. У всіх культурних центрах «Натів» діють ульпани (класи) з вивчення івриту, в яких викладають досвідчені вчителі. «Натів», разом із міністерством освіти Ізраїлю постійно покращує якість роботи ульпанів.