Цвіка Пік (Хенрік; 3 жовтня 1949, Вроцлав, Польща – 14 серпня 2022, Рамат-га-Шарон) – популярний ізраїльський співак, композитор та поет, автор багатьох шлягерів. Всесвітню популярність Пік отримав після перемоги його пісні «Діва» на конкурсі пісні Євробачення 1998 року.
Народився у музичній сім’ї – дядько був професором музики, дід керував консерваторією. Музика в його будинку звучала з ранку до ночі і з п’яти років дитина почала долучатися до її виконання. Після репатріації 1956 року сім’я оселилася в Рамат-Гані, де Цвіка відвідував музичну школу. Вже з 15 років він почав грати у рок-групах. Більшість їх членів були самоуками, тому Цвіка, який мав музичну освіту, став аранжувальником пісень. Успіх молодого співака перевершив усі очікування і Цвіку довірили роль Клода у мюзиклі «Волосся». Після неї він перетворився на висхідну зірку ізраїльської естради.
Цвіка мав не лише гарний голос, а й незабутню зовнішність – високий, стрункий, з довгим волоссям. Завжди був екстравагантно, але зі смаком одягнений, не дозволяв собі скандальних витівок і чудово давав інтерв’ю. Все це зробило його героєм преси. Нова зірка швидко довела, що вміє не лише добре виконувати чужі пісні та гарно говорити з журналістами. Вже через рік після тріумфу у мюзиклі «Волосся» Цвіка випустив перший сольний диск зі своїми піснями на слова Єхуда Манора та Йонатана Гефена. Диск був добре прийнятий і за півроку Цвіка випустив сольний альбом під багатозначною назвою «Це мій шлях». Незабаром його пісні почали виконувати зірки ізраїльської естради – Ілана Ровіна, Хава Альберштейн, Една Лев.
Цвіка чудово розумів, що для слави однієї музики недостатньо, тому багато часу приділяв привертанню уваги публіки. Він виступав на концертах у сліпуче блискучих костюмах, з яскраво розфарбованим обличчям. І створював імідж секс-символу ізраїльської естради, розміщуючи на обкладинках своїх альбомів власні фотографії в оточенні напівголих красунь.
Але, звісно, головну увагу Цвіка приділяв створенню нових пісень. 1973 року його пісня «Тепер я знаю» принесла йому титул «композитора року» у хіт-параді радіостанції «Галей ЦАГАЛ». 1974 року, після успішного виступу в США на фестивалі хасидської музики, йому запропонували попрацювати три роки в Америці. Але Цвіка відмовився, побоюючись, що довга відсутність призведе до зниження його популярності в Ізраїлі. Ізраїльська музична критика і так не жаліла Цвіку, вважаючи його пісні наслідуваннями світових шлягерів, а його манеру одягатися вульгарною. Цвіка не впадав у відчай, а продовжував працювати. У 1979 році його альбом «Музика» став одним із чемпіонів рейтингу та розпродажів. Його почали впізнавати на вулиці, фанати чатували на нього біля будинку, а хтось навіть видав про нього біографічну книгу під назвою «Ангел чи сатана».
Цвіка Пік на концерті у Шфаїм, 2005 р. Фото: ALPR, Wikimedia.
Сам Цвіка, незважаючи на популярність, ставився до своєї творчості дуже серйозно та постійно шукав нові шляхи. На початку 80-х років його твори відійшли від легкої естрадної основи та зрушили у бік важкого року. Цвіка сподівався, що це підніме його на нові висоти, але публіка вирішила інакше. Продаж платівок різко впав, на концерти приходило часом лише кілька десятків глядачів. Як виконавець, Цвіка перестав користуватися успіхом. А ось його пісні у виконанні інших, як і раніше, були популярні. До честі Цвікі слід зазначити – він не зламався, а продовжував писати музику, захопився грою у футбол, багато часу присвячував волонтерській роботі у поліції. У ці роки він створив три пісні, які у виконанні інших зірок ізраїльської естради стали в Ізраїлі мега-шлягерами: «Пісня дівчинки», 1978, у виконанні Офри Хази, «Тисяча поцілунків», 1986, у виконанні Йорама Гаона, «Діва», виграла у виконанні Дани Інтернешнл «Євробачення» 1998 року.
Але без естради Цвіка не уявляв свого життя, тому продовжував виступати – не гидуючи приватними концертами, у тому числі на бар- та бат-міцвах дітей мільйонерів. І продовжував складати музику. 2002 року його пісня «Разом запалимо свічку» у виконанні Саріт Хадад посіла на «Євробаченні» 12-е місце. 2003 року його пісню «Hasta la vista» виконав на «Євробаченні» представник України. Писав він пісні і для доньок – Шарони та Даніели, які створили дует «Сестри Пік». А у 2018 році Даніела Пік перевершила батька за екстравагантністю, вийшовши заміж за світову знаменитість – кінорежисера Квентіна Тарантіно. З того часу пара благополучно проживає в Тель-Авіві, має вже двох дітей.
У 2011 році Цвік отримав престижну премію Асоціації композиторів, авторів та музичних видавців Ізраїлю за досягнення у творчій кар’єрі. Все начебто стало налагоджуватися – і диски продавалися, і публіка знову почала відвідувати його концерти. І тут нагрянула біда. Навесні 2018 року прямо в літаку під час перельоту з Лондона до Ізраїлю у Цвікі стався інсульт. Йому довелося знову вчитися ходити та розмовляти. Але Цвіка не занепав духом і не зламався. 2019 року він навіть виступив у дитячому музичному шоу «Фестигаль». Але, на жаль, це вже був не колишній Цвіка Пік. І хто знає, можливо, втрата можливості виступати на сцені й зупинила серце артиста. Це сталося 14 серпня 2022 року, тіло Цвікі знайшли в його будинку в Рамат-га-Шарон лише через кілька годин після смерті. Йому було лише 72 роки.