5 вересня 1972 року палестинські бандити з організації «Чорний вересень» здійснили теракт на Олімпіаді у Мюнхені. Його жертвами стали 11 членів ізраїльської олімпійської збірної. Абу Дауд Ауда, один із організаторів та ідеологів теракту, напередодні теракту дав інструкції бандитам – «Треба захопити цих ізраїльтян живими… в полон для подальшого обміну».
Заходи безпеки в Олімпійському селі були символічними. Спортсмени часто заходили до села без пред’явлення перепустки. Відсутність у селі збройної охорони викликала занепокоєння Шмуеля Лалкіна, який очолював ізраїльську делегацію. Він заздалегідь зв’язався з організаторами Олімпіади та висловив свої побоювання, але організатори запевнили, що команді Ізраїлю буде приділено особливі заходи безпеки. Ці запевнення так і залишились запевненнями.
О 4:10 ранку 5 вересня вісім терористів із «Чорного вересня» спокійно перелізли через огорожу олімпійського села. Вони мали заздалегідь вкрадені ключі від квартир, у яких розмістилися ізраїльські спортсмени. Коли терористи відчиняли двері в одну з них, Йосеф Гутфройнд, суддя по боротьбі, прокинувся. Побачивши, що двері намагаються відкрити озброєні люди в масках, він щосили навалився на неї. Йосеф у минулому був борцем важкої категорії та важив 135 кілограм. Терористам потрібен час, щоб під загрозою зброї впоратися з нею, тож сусід по кімнаті суддя з важкої атлетики Тув’я Сокольський встиг вистрибнути у вікно.
Суддя по боротьбі Моше Вайнберг кинувся на терористів, але вони прострілили йому щоку. Заставши сплячими спортсменів у другій квартирі, терористи захопили їх і повели до квартири, де розміщувалися судді. У цей момент поранений Вайнберг нокаутував одного з терористів та поранив іншого ножем для фруктів. Третій випустив у нього чергу з автомата та вбив на місці. Під час цієї сутички ще один спортсмен зумів втікти. Опір чинив і штангіст Йосеф Романо, який поранив терориста. Бандити випустили в Романо кілька черг і коли той упав, накинулися на нього, піддали важким тортурам, поглумившись над ним найжорстокішим чином. За кілька годин Романо помер від втрати крові. У лапах у бандитів опинилося дев’ять заручників. Вісім членів ізраїльської делегації, включаючи Лалкіна та двох медиків, зуміли вибратися з будівлі, захопленої терористами.
О 6:20 німецьке радіо почало повідомляти про теракт на Олімпіаді. Прем’єр-міністр Ізраїлю Голда Меїр звернулася до інших країн із закликом «врятувати наших громадян та засудити скоєні злочини». Терористи вимагали до 12:00 звільнити 234 палестинські бандитів, які відбували терміни в ізраїльських в’язницях, а також 18 ув’язнених, які перебувають у в’язницях Західної Європи. Терористи пригрозили, що у разі невиконання їхніх вимог вони вбиватимуть щогодини заручником. У відповідь Ізраїль заявив, що жодних переговорів не буде. Тоді ізраїльський уряд вважав, що переговори із терористами лише стимулюють їх. Натомість Голда Меїр запропонувала послати до Мюнхена загін ізраїльського спецназу. Канцлер ФРН Віллі Брандт, який за півтора року до цього покаянно стояв навколішки перед пам’ятником бійцям варшавського гетто, відкинув цю пропозицію.
А в олімпійському селі життя та змагання тривали… Лише тиск світової громадськості на Міжнародний Олімпійський Комітет змусив його призупинити ігри на 12 годин. Почалися переговори із терористами. Німці вимагали побачити заручників, щоб переконатися, що вони ще живі. Вальтер Трегель, голова олімпійського села, заявив, що його дуже зворушила гідність, з якою трималися ізраїльтяни. О 20:10 до захопленого будинку прибув автобус, щоб відвезти терористів та заручників до двох вертольотів, які мали доставити їх на базу НАТО у Фюрстенфельдбруку, звідки літак мав відвезти їх до Єгипту.
На цій базі німецька влада планувала звільнити заручників. П’ятьох снайперів (як потім з’ясувалося, жоден з яких не пройшов спеціальної підготовки) розташували навколо злітно-посадкової смуги, на якій стояв Боїнг-727, а в ньому шість поліцейських, переодягнених у члени екіпажу. З терористами було домовлено, що спершу двоє оглянуть літак. Їх передбачалося знешкодити під час огляду, а снайпери повинні були знищити терористів, що залишилися у вертольотів. Але за кілька хвилин перед прибуттям гелікоптерів переодягнуті поліцейські залишили літак (побоюючись вибуху баків, повністю наповнених гасом), не повідомивши командування операції.
Аеропорт Лода 7 вересня 1972 р. В очікуванні прибуття літака з тілами загиблих ізраїльських спортсменів. Фото: Давид Ельдан, Державне прес-бюро Ізраїлю.
Гелікоптери приземлилися о 22:30. Два терористи, не виявивши в літаку екіпаж, зрозуміли, що це пастка і побігли назад до вертольотів. Один із снайперів вистрілив і поранив терориста в стегно. Всім снайперам було дано команду відкрити вогонь. Двох терористів було вбито, решта сховалися за гелікоптерами і відкрили стрілянину, вбивши одного з поліцейських. Підготовка операції була дуже поганою – в аеропорт навіть не доставили бронетранспортери, які викликали тільки під час перестрілки. Бронетранспортери прибули лише опівночі. Побачивши їх, один із терористів розстріляв заручників у вертольоті, а потім кинув гранату в кабіну. Вертоліт вибухнув і всі, хто був у ньому, згоріли. Заручники у другому гелікоптері загинули під час перестрілки від куль як терористів, так і поліцейських. Живими залишилися три терористи, яких захопила поліція. До 1:30 операція завершилася повним провалом.
Вже за кілька днів Віллі Брандт виконав вимогу лідера Лівії Муаммара Каддафі та видав йому трупи п’яти терористів. Каддафі особисто очолив 30-тисячну процесію на їхньому похороні. Ізраїль зажадав передати йому для суду терористів, що залишилися в живих, але Брандт відповів, що їх судитимуть у ФРН. Наприкінці листопада, на вимогу викрадачів літака авіакомпанії Lufthansa, їх було звільнено в рамках обмінної угоди, вони прибули до Лівії, де їх зустріли як героїв.
Змагання на Олімпіаді було припинені, 6 вересня на Олімпійському стадіоні провели поминальну церемонію. На ній були присутні спортсмени всіх країн, які брали участь в Олімпіаді, крім 10 арабських країн та СРСР.
8 вересня ізраїльська авіація завдала авіаудару по десяти базах Організації Визволення Палестини, знищивши понад двісті терористів. А Голда Меїр віддала секретний наказ «Моссаду» вистежити та знищити всіх відповідальних за теракт. 9 квітня 1973 року Ізраїль провів у Бейруті операцію «Весна молодості». Група командос, що припливла на дев’яти човнах, знищила главу розвідки ФАТХ, який створив «Чорний Вересень» та ще двох високопосадовців, які мали відношення до трагедії в Мюнхені. Ще одна операція – «Гнів Божий», тривала понад 20 років і завершилася 1992 року ліквідацією голови розвідки ОВП. З усіх, хто був причетний до операції «Чорного вересня», тільки Абу Дауд помер природною смертю, переживши кілька замахів. В автобіографії From Jerusalem to Munich, вперше опублікованій у 1999 році у Франції, а пізніше в інтерв’ю журналу Sports Illustrated Абу Дауд писав, що операцію в Мюнхені профінансував Махмуд Аббас, голова палестинської автономії з 15 січня 2005 року. У 2006 році в інтерв’ю журналу Der Spiegel з нагоди виходу фільму «Мюнхен» режисера Стівена Спілберга, Абу Дауд заявив: «Я ні про що не жалкую. Навіть не мрійте, що я вибачатимуся».
Можна не сумніватися, що саме так думають і ті, хто здійснив та підтримав лиходійські вбивства мирних ізраїльтян 7 жовтня 2023 року. Саме тому уряд Ізраїлю поставив однією зі своїх цілей у війні, яку розпочав ХАМАС, повне знищення цього бандитського угруповання. Як заявив представник Ізраїлю в ООН Дані Данон, «єврейську кров не можна проливати безкарно».