Дов Хоз (7 вересня 1894, Орша, Могильовська губернія – 29 грудня 1940, підмандатна Земля Ізраїлю) – єврейський політик, діяч соціалістичного напряму в сіонізмі. Один із головних творців авіації єврейського ішува і системи підготовки єврейських пілотів. Член виконкому партії «Ахдут га-Авода», голова Всесвітньої спілки єврейських робітників «Поалей Ціон», один із засновників Гістадруту, заступник мера Тель-Авіва.
Дов Хоз народився 1894 року в Орші, в сім’ї переконаного сіоніста, члена товариства «Ховевей Ціон» і викладача івриту Баруха Хоза. Батько займався з ним івритом із раннього дитинства, тож іврит, нарівні з російською, був для нього рідною мовою.
У 1906 році Барух Хоз зумів реалізувати свою давню мрію і разом із сім’єю репатріювався в Землю Ізраїлю, що перебувала тоді під контролем Туреччини. Дов став одним із перших випускників першої івритської гімназії «Герцлія» в Тель-Авіві, яку закінчив у 1913 році. У гімназії його захопили ідеї соціалістичного напряму в сіонізмі, йому також були близькі позиції творців товариства «Га-Шомер», які ставили собі за мету збройний захист єврейських поселень. Завершивши навчання в гімназії, він вступив у Дганію – один із перших кібуців.
Коли почалася Перша світова війна, всі члени сім’ї Хоз, до того часу все ще громадяни Російської імперії, звернулися до місцевої влади з проханням отримати турецьке громадянство. На їхній подив, це прохання негайно задовольнили, що дало їм змогу залишитися в Землі Ізраїлю, з якої всі громадяни ворожих до Туреччини країн (зокрема й Росії) були депортовані. У 1915 році за рекомендацією керівництва ішува Хоз разом з іншими випускниками гімназії «Герцлія» вступив добровольцем до турецької армії. Військовий вишкіл і подальший бойовий досвід цих добровольців у майбутньому був би корисний при відродженні єврейської держави. Завдяки здобутій у гімназії освіті, Дов зумів потрапити на офіцерські курси в Стамбулі. Після їх завершення його направили в Дамаск, на відповідальну службу в центрі телеграфного зв’язку. Дов вільно володів турецькою і за роки життя в Тель-Авіві, що межував із Яффо, непогано познайомився зі способом життя турків. Тому під час служби в Дамаску в нього зав’язалися дружні стосунки з іншими офіцерами.
Перелом у його ставленні до турків стався після того, як він приїхав до Тель-Авіва на похорон батька. Тут він зі здивуванням і обуренням дізнався, які репресії обрушила влада османської імперії на жителів єврейського ішува. Шок був настільки великий, що Дов більше не вважав для себе можливим служити Османській імперії і заради неї наражати своє життя на небезпеку. І молодий офіцер, який подавав надії, дезертирував з армії. Військовий трибунал засудив Хоза до смертної кари і йому довелося перейти на нелегальне становище. Утім, він розумів, що в підпіллі перебуватиме недовго – Туреччина разом із Німеччиною явно програвала війну, а в Лондоні вже було опубліковано Декларацію Бальфура, яка обіцяла допомогу Великої Британії у створенні єврейського національного осередку. І коли війська генерала Алленбі вигнали турків із Землі Ізраїлю, Дов одразу ж вступив до Єврейського легіону, сформованого Жаботинським у рядах англійської армії. І не просто мобілізувався, а й закликав молодь ішува чинити так само. В англійській армії він прослужив недовго, після завершення війни Дов демобілізувався 1919 року.
Дов Хоз. Фото: Золтан Клугер, 1940 р. Державне прес-бюро Ізраїлю.
І відразу ж із головою поринув у громадську діяльність. Він став одним із засновників соціалістичної партії «Ахдут га-Авода» і членом її керівництва, брав участь у роботі Всесвітніх сіоністських конгресів, брав участь у створенні Загальної федерації трудящих Землі Ізраїльської (Гістадруту) 1920 року. У Гістадруті він створив службу громадських робіт (надалі компанія «Солель боне»), яка швидко перетворилася на один із найголовніших підрозділів Гістадруту. Дов добре вмів ладнати з людьми і мав дипломатичні здібності, завдяки яким його часто відправляли в закордонні відрядження. Так, у 1922 році він представляв Гістадрут на переговорах із робітничим рухом у Берліні, у 1927 – 1928 роках у США, у 1928 і в 1931 роках року на з’їздах Всесвітньої федерації тред-юніонів і на конференціях лейбористської партії в Лондоні. Наприкінці 20-х років він очолив Всесвітній союз єврейських робітників «Поалей Ціон». У 1925 – 1927 роках був членом мерії Тель-Авіва, а в 1936 став заступником мера. Пізніше Дов очолив політичний відділ Гістадруту.
Усі ці роки Дов також активно займався діяльністю, яку тримав у глибокій таємниці – створенням і розвитком військової організації Хагана й обіймав у ній керівні посади. Але, мабуть, головним внеском Дова Хоза у створення майбутнього Ізраїлю стало відкриття ним (спільно з Іцхаком Бен Яаковом) авіаційної компанії «Авірон». Для цього Дов закінчив льотні курси і отримав ліцензію пілота. «Авірон» створювалася як основа майбутньої авіації єврейської держави. Вона забезпечувала підготовку пілотів і розробляла авіамаршрути як усередині Землі Ізраїлю, так і в інші країни Близького Сходу. «Авірон» – суто цивільна компанія була прикриттям для створення і розвитку військово-повітряних сил ішува, чого британці ніколи б не допустили. У 1945 році ця структура, створена Довом, стала відома як «Пальмавір». Потім вона отримала назву «Хагана – Шерут Авір», а після проголошення держави стала основою ВПС Ізраїлю.
Дов Хоз (праворуч) біля планера компанії «Авірон». З колекції фотографій сім'ї Прітцкер, Національна бібліотека Ізраїлю.
29 грудня 1940 року Дов Хоз разом із сім’єю вирушив відвідати єврейських в’язнів у жіночій в’язниці в Акко. Він поїхав в автомобілі разом із дружиною Рівкою (сестрою майбутнього прем’єр-міністра Ізраїлю Моше Шарета, однокласника Дова по гімназії «Герцлія»), донькою Тірцою і сестрою. На зворотному шляху автомобіль, який вів сам Дов, втратив керування на шосе Хайфа – Тель-Авів і врізався в бетонну опору моста. Загинули всі, крім сестри Дова.
Загибель Дова стала найсильнішим ударом по керівництву ішува, який втратив талановитого організатора і політичного діяча. У рік загибелі Дова мерія Тель-Авіва заснувала щорічну премію, що носила його ім’я і вручалася єврейським авіаторам, які найбільше відзначилися. У Тель-Авіві ім’я Дова Хоза присвоїли аеропорту Сде-Дов (‘Поле Дова’), вулиці, школі та молодіжному клубу. У річницю загибелі Дова, Рівки і Тірци Хоз у Негеві було засновано кібуц Дорот, названий за першими літерами їхніх імен. У багатьох містах Ізраїлю є вулиці його імені. А біля селища Пардесія (неподалік від Нетанії) встановлено монумент пам’яті сім’ї Хоз.