Рамбам (Раббі Моше бен Маймон, 1138, Кордова, Іспанія – 13 грудня 1204, Фустат, Єгипет), відомий у європейських країнах як Маймонід, – один із найвизначніших у єврейській історії філософів і коментаторів Писання, рабин, лікар, кодифікатор законів Тори, духовний керівник єврейського народу. В Ізраїлі практично немає населеного пункту без вулиці з його ім’ям.
Рамбам. Фрагмент пам'ятника в Кордові.
Народився 30 березня 1135 року в Кордові в родині відомого рабина Маймона. Той багато років не міг знайти собі дружину, поки одного разу йому уві сні не привиділося, що він повинен одружитися з донькою шойхета, який жив у передмісті Кордови. Маймон спершу відмахнувся від такого сну, але, коли той повторився кілька разів, зрозумів, що це вказівка згори. Під час перших же пологів його дружина померла, але дитина, яку батько назвав Моше – вижила. Раббі Маймон одружився вдруге, у цьому шлюбі народився Давид, якого Моше дуже любив.
1159 року в Іспанію вторглося плем’я Альмохадів із Північної Африки, і сім’я Рамбама десять років поневірялася, аж поки не знайшла спокійне місце для проживання в місті Фес (сьогодні в Марокко). Тут під керівництвом батька Моше поглиблено займався Торою, і одночасно вивчав медицину в місцевому університеті Аль-Карауїн.
У 1165 році сім’я переїхала в Землю Ізраїлю й оселилася в Акко, що перебував тоді під владою Єрусалимського королівства хрестоносців. Ситуація в королівстві була спокійною, і сім’я багато подорожувала Святою землею. Насамперед рав Маймон вирушив із синами до Єрусалима, помолитися на горі Моріа, де колись стояв Храм. Ці поїздки справили на Рамбама величезне враження.
У 1166 році Рамбам переїхав до Єгипту і одружився. Незабаром народилася дочка, яка померла в дитинстві. Більше дітей не було і тільки через 20 років народився син Авраам. Рамбам швидко перетворився на одну з головних фігур єгипетської єврейської громади. Його величезні знання в Торі та мудрість стали відомі всім, тому до нього почали звертатися євреї зі спірних питань. Лише за п’ять років, 1171 року, за погодженням з єгипетською владою його призначили головою громади. Після смерті Рамбама її очолив син Авраам, загалом же нащадки Рамбама керували єврейською громадою Єгипту понад 200 років поспіль.
Могила Рамбама в Тверії. Фото: Ізраїль Зеллер, PikiWiki Israel.
Із запитаннями до Рамбама починають звертатися з усіх кінців єврейського світу. Часом його відповіді настільки розлогі, що являють собою самостійні праці. Коли 1172 року єменські євреї попросили в нього відповіді на життєво важливі для них питання, Рамбам не обмежився одним листом, а написав цілу книгу. Так з’явилося на світ знамените «Послання до Ємену».
Матеріальним забезпеченням сім’ї займався брат Давид, який торгував алмазами, а Рамбам зосередився на коментарях до Писання. Протягом п’яти років він завершив колосальну роботу над «Мішне Тора» – першим повним кодексом єврейського релігійного законодавства. 1177 року Давид загинув у корабельній аварії, Рамбам був так убитий горем, що майже рік не вставав із ліжка. Але свою сім’ю і сім’ю Давида треба було годувати, і йому довелося зайнятися лікуванням. Величезні знання і талант лікаря швидко зробили його затребуваним лікарем Каїра і особистим лікарем аль-Фаділа, візира Салах ад-Діна.
Хоча Рамбам і скаржився, що лікування відбирає майже весь час, але коли його учень Йосип бен Ієгуда був змушений покинути вчителя, не встигнувши позайматися з ним філософією, Рамбам у 1187-1191 роках написав для нього посібник, який став однією з фундаментальних праць у єврейській філософії – «Путівник розгублених» («Море невухім»).
Завершивши цю роботу, Рамбам писав тільки на медичні теми. Лише під час перекладу з арабської на іврит «Путівника розгублених» він погодився дати перекладачеві низку роз’яснень. Переклад було закінчено незадовго до смерті Рамбама 1204 року. Багато книг, крім своєї головної праці «Мішне Тора», Рамбам написав арабською.
«Путівник розгублених» і філософські розділи «Мішне Тора» справили великий вплив на середньовічних європейських філософів, особливо на Альберта Великого, Фому Аквінського і Дунса Скота. Великою популярністю в Європі користувалися і праці Рамбама з медицини. Він надавав великого значення зв’язку душевного і фізичного стану хворого, був прихильником поміркованості в їжі і вважав – якщо хвороба піддається лікуванню дієтою, то ліки зайві. Рамбам залишив після себе і видатні роботи з математики – зокрема, алгоритм обчислення видимості місячного диска. Він був першим, хто стверджував, що число π неможливо точно обчислити.
Банкнота 1986 р. з портретом Рамбама.
У єврейській історії Рамбам вважається однією з найбільших постатей, аналогічною європейським «титанам Відродження». Праці його досі вивчають у всіх єшивах усіх напрямків в іудаїзмі. Пам’ять про Рамбама увічнена в Ізраїлі, де практично немає населеного пункту без вулиці з його ім’ям. Величезний медичний центр у Хайфі також названо на його честь. А банк Ізраїлю в 1983, 1986 і 1988 роках випускав банкноти з портретом Рамбама.