Голокост був найстрашнішим геноцидом в історії людства – унікальним не лише за масштабом, а й за розмірами тотального знищення представників однієї національної та релігійної приналежності.
В Ізраїлі День пам’яті жертв Катастрофи та героїв опору відзначається за єврейським календарем 27 нісана, у день початку повстання у Варшавському гетто. У Йом га-Шоа в Ізраїлі всюди організовують церемонії пам’яті, головна з яких проходить у меморіальному комплексі історії Голокосту Яд ва-Шем. На ній присутні президент держави Ізраїль та прем’єр-міністр, люди, які вижили у Голокості разом із сім’ями, високопоставлені гості. Під час церемонії шестеро з тих, хто вижив у Голокості, запалюють смолоскипи на згадку про шість мільйонів знищених євреїв. Подібні церемонії проводяться і з ініціативи Ізраїльських культурних центрів «Натів» у країнах колишнього СРСР спільно з представниками Центрів Голокосту та спілок колишніх малолітніх в’язнів гетто та нацистських концтаборів.
З початку 21 століття суттєво посилилося прагнення міжнародного співтовариства запровадити спільний, визнаний у всьому світі єдиний день, який не лише увічнив би пам’ять жертв Голокосту, але й дозволив за допомогою освітнього процесу донести трагічну історію євреїв у роки Другої світової війни до місцевого населення і таким чином запобігти повторення такої трагедії. У 2000 році за підсумками Стокгольмського міжнародного Форуму з Голокосту починають засновувати пам’ятні дні. Після завершення роботи цього Форуму було створено IHRA – міжнародну робочу групу під егідою ООН, яка має займатися організацією пам’ятних заходів на згадку про Голокост. Слід наголосити – не лише про жертви Голокосту, а й взагалі про Голокост, як про безпрецедентну трагедію, яка не повинна повторитися. В результаті, з ініціативи Ізраїлю, Канади, США, України, Росії та за підтримки 90 країн членів ООН Генеральна Асамблея цієї організації ухвалила резолюцію про започаткування Міжнародного Дня пам’яті Голокосту. Датою було обрано 27 січня – день визволення червоною армією табору смерті Освенцім-Біркенау, який став символом «остаточного вирішення» єврейського питання, тобто знищення єврейського населення нацистами та їх місцевими посібниками. Таким чином, на прикладі долі єврейського народу та пам’яті жертв Голокосту ООН вирішила спробувати виховати майбутні покоління, щоб нічого подібного більше ніколи не сталося. Лідери єврейської діаспори у всьому світі ініціюють проведення конференцій та церемоній пам’яті жертв Голокосту.
На жаль, сьогодні певні країни та рухи намагаються скористатися подіями на Близькому Сході, коли Ізраїль змушений захищати себе після нападу на його мирних жителів бойовиками ХАМАС, який супроводжувався злочинами, перед якими тьмяніють навіть жахи Голокосту, для скасування пам’яті жертв Голокосту та використання її для досягнення антиізраїльських та антисемітських цілей. Не можна називати Голокостом ту чи іншу трагічну подію, хоч би якою жахливою вона була – таким чином ми позбавимо Катастрофу єврейства її сенсу та унікальності. Твердження, що Голокостом можна називати будь-яку подію, є спробою використання трагедії цілого народу в політичних, а часом і терористичних цілях.