Cуккот (івр. סוכות) – одне зі свят єврейського народу, дотримання якого наказано безпосередньо в Торі. Воно починається через п’ять днів після Йом Кіпур, російською його іноді називають святом кущів. Перші та останні дні Суккот мають статус святкових днів, в які діють закони суботи. Інші дні вважаються «холь га-моед» – святковими буднями. Релігійні люди в них намагаються проводити час у суці (святковому курені) разом із сім’єю та гостями або мандруючи Ізраїлем.
Суккот починається 15-го числа місяця тішрей (вересень-жовтень) і триває тиждень. Всі дні свята прийнято провдити якнайбільше часу в суці – тимчасовому житлі на згадку про те, що євреї жили в куренях під час сорока років мандрівок пустелею Сінай. Сьогодні сукка в Ізраїлі – збірний будиночок із металевих балок, на які натягують тканні стінки та зверху покривають пальмовими гілками. Складання такої сукки займає не більше години, але всі намагаються витратити на це більше часу – залучаючи дітей, які беруть активну участь і в процесі складання та прикраси сукки різнобарвними іграшками та плакатами. У суці влаштовують трапези, приймають гостей. Є звичай, відповідно до якого чоловіки всі ночі свята сплять у суці. Дотримання заповіді «сукка» дуже просте – достатньо зайти до неї, і тоді людина всім своїм тілом виконує цю заповідь.
У Суккот прийнято веселитися, не дарма його в Торі називають часом веселощів нашим. Тому є приємний, але дуже калорійний звичай – ходити один одному в гості під час Суккот. А гостей у свято слід приймати з пошаною та пригощати смачними стравами та якісними алкогольними напоями. Відповідно до каббали, щодня сукку відвідують по черзі сім святих гостей («ушпізін»): Авраам, Іцхак, Яаков, Давид, Моше, Аарон та Йосеф.
Суккот присвячений пам’яті про вихід з Єгипту, і в Торі існує припис, що в Суккот кожен єврей мав прийти до храму. Ця вказівка ретельно виконувалася євреями близько двох тисяч років – весь той час, що Скінія Завіту перебувала у Шило, а після її перенесення до Єрусалиму – поки що в Єрусалимі існували два Храми. У Землі Ізраїлю Суккот набув значення і свята збирання врожаю, оскільки збігається із завершенням збирання другого врожаю зернових та осінніх плодів та першими дощами.
Один із головних аксесуарів Суккот – «арба мінім», чотири види рослин: етрог (цитрон), лулав (пальмова гілка), «арава» (верба) та «адас» (мирт), що символізують чотири типи євреїв. Євреїв, які вивчають Тору і роблять добрі справи, символізує етрог, що має смак і запах. Євреїв, які роблять добрі справи, але малообізнаних у Торі символізує адас, що має запах. Євреїв, які обізнані в Торі, але не роблять добрих справ, символізує лулав, що має смак, але не має запаху. А євреїв, які не розбираються у Торі і не роблять добрі справи, символізують гілки арави, які не мають ні смаку, ні запаху. Гілочки арави та адас прив’язують до лулава, етрог тримають окремо. Кожного дня свята, під час ранкової молитви, їх прийнято поєднувати разом і благословляти ними весь єврейський народ, повертаючись на всі чотири сторони світу. Потім, тримаючи «арба мінім» в руках, прийнято обходити один раз піднесення «біму», що стоїть у центрі синагоги, на якому читають сувій Тори. Сьомий день Суккот називається Хошана раба, який має особливі закони, зокрема, в ранковій молитві прийнято обхидити біма сім разів.
В Ізраїлі і релігійні ы світські будують у дворах, на присадибних ділянках та на відкритих зверху балконах «суккот» – курені. Підприємства та фірми зводять великі суккот, щоб їхні співробітники могли дотримуватися заповідей свята. У «холь га-моед» (святкові будні), навчальні заклади не працюють, багато підприємств та установ надають співробітникам відпустку або працюють за скороченим графіком. Більшість ізраїльтян – як світських, так і релігійних не сидять вдома у святкові будні – відвідують друзів, їздять на екскурсії країною чи відпочивають на природі. Практично у всіх туристичних місцях, парках та зонах відпочинку зводяться суккот, щоб відвідувачі могли спокійно поїсти у точному дотриманні законів свята. По всій країні організовуються різноманітні святкові заходи та фестивалі.
Суккот завершується святом Шміні Ацерет, який є самостійним святом, яке доповнює свято Суккот. У синагогах читають «ізкор» – поминальну молитву за померлими, а також молитву про дощі майбутньої зими. В Ізраїлі в Шміні Ацерет відзначають і Сімхат Тора («Радість Тори»), присвячену завершенню річного циклу читання П’ятикнижжя та початку нового циклу. Це щорічне оновлення тисячолітньої традиції супроводжується танцями та співами, що іноді продовжуються кілька годин; у релігійних кварталах люди танцюють просто на вулицях. У діаспорі, де всі святкові дні тривають удвічі більше, Сімхат Тора – це окреме свято. На знак солідарності з євреями діаспори у багатьох містах Ізраїлю муніципалітети влаштовують увечері, після закінчення Шміні Ацерет танці зі свитками Тори, як це робиться в цей момент у єврейських громадах за межами Ізраїлю.