Цього року Ту бі-Шват (Новий рік дерев) відзначається 13 лютого. Вперше згадка про Ту бі-Шват ще як про дату, а не про свято знаходиться в Мішні, записаній у другому столітті нашої ери. Ця дата була потрібна євреям, щоб відокремити один рік від іншого. Коли в Єрусалимі існував Храм, то була заповідь відокремлення частини врожаю кожного року, яку віддавали коенам та левітам. Тому потрібно було встановити точний термін початку нового року. Дерева, плоди яких зав’язувалися до Ту бі-Шват, належали до минулого року, а потім — до нового.
Як свято Ту бі-Шват почали відзначати тільки коли євреї виявилися вигнаними зі своєї землі, і він став символом їхньої туги за втраченою Батьківщиною. Близько тисячі років тому Рабейну Гершом, прозваний «Світоч розсіювання», зазначив, що в Ту бі-Шват не можна постити, тобто він має статус святкового дня. Починаючи з 16 століття став поширюватися звичай їсти цього дня зацукровані плоди Землі Ізраїлю, розповідати, наскільки вона гарна, і висловлювати тим самим своє прагнення повернутися на Батьківщину.
Стіл накритий для церемонії Ту бі-Шват. Фото: Кохава Леві, PikiWiki Israel.
У 17 столітті в Цфаті, місті каббалістів, було опубліковано книгу «При ец-гадар», після якої Ту бі-Шват остаточно перетворився на свято. У ній було зазначено, що у цей день слід їсти 30 плодів Землі Ізраїлю, і які єврейські святі тексти слід при цьому вивчати. Каббалісти ввели також звичай, доти прийнятий лише у свято Песах: випивати під час трапези 4 келихи вина. Вони ухвалили випивати такі 4 келихи і під час святкової трапези із фруктами. Причому колір вина мав змінюватися від келиха до келиха — від чисто білого до чисто червоного, символізуючи перехід від холодної зими до літа. Після виходу друком цієї книги з її каббалістичними звичаями Ту бі-Шват поступово почали відзначати у всіх єврейських громадах.
Особливо широко його святкували хасиди. Якось під час трапези Ту бі-Шват Ребе Менахем-Мендл із Коцька попросив одного з учнів розповісти про свято. Той довго говорив про історію та звичаї, Ребе слухав, і по обличчю його текли сльози. Учні не могли зрозуміти, що могло так засмутити Ребе під час веселого застілля. Поки не сказав Менахем-Мендл: «Якби ми зараз жили в Землі Ізраїлю, нам не довелося б так довго пояснювати, чому свято доводиться саме на це число. Нам потрібно було б просто вийти з дому, подивитися на квітучі дерева і одразу все зрозуміти».
Церемонія посадки дерев на Ту бі-Шват в Єрусалимі. Фото: Єгуда Айзеншток, 1953 р. Архів єврейської освіти Тель-Авівського університету, PikiWiki Israel.
Ізраїльтяни, зокрема і репатріанти з колишнього СРСР, удостоїлися щастя, про яке мріяли десятки поколінь їхніх предків. І одна з організацій, яка зробила все можливе, щоб допомогти їм повернутися на Батьківщину, — це «Натів». Репатріанти будують сьогодні єврейську державу, саджають дерева та їдять у Ту бі-Шват не зацукровані інжир та фініки, як їхні предки в галуті, а свіжі плоди Землі Ізраїлю. А вийшовши в Ту бі-Шват з дому або просто глянувши у вікно, вони на власні очі бачать цвітіння дерев Ерець-Ісраель, перетвореної євреями з пустелі на справжнісінький райський сад.