Сьогодні виповнюється рівно 80 років від дня смерті Берла Кацнельсона (25 січня 1887 року, Бобруйск – 12 серпня 1944 року, Єрусалим) – видного діяча соціалістичного направлення в сіонізмі.
Його батьки – Мойше Кацнельсон, член «Ховевей Ціон» і мати Тайбл, що походила з рабинської сім’ї – зробили великий вплив на світогляд сина, що давалося взнаки все його життя. Берл не відзначався міцним здоров’ям, тому його не віддали в хедер, як хотіла мати, а найняли приватних викладачів. Все змінилося зі смертю батька, який помер у віці 37 років. На плечі Берла лягла турбота про сім’ю, і він зайнявся репетиторством. Водночас багато часу приділяв самоосвіті. Після першої російської революції він приєднався до сіоністів-соціалістів, але швидко в них розчарувався. Вони бачили своє завдання у відстоюванні інтересів єврейських робітників у російській імперії, а Берл прагнув реалізації соціалістичних поглядів у Землі Ізраїлю.
1909 року Кацнельсон реалізував свою мрію, прибувши до Яффо. Він почав життя в Землі Ізраїлю як простий сільськогосподарський робітник, але швидко став помітною фігурою в єврейському ішуві. Вступивши в 1911 році до Комітету єврейських сільськогосподарських робітників Галілеї, він незабаром став його головою. Через рік Берл створив той самий Комітет для Юдеї і очолив його. Був він і серед творців Трудового легіону, призначеного для влаштування нових репатріантів у сільському господарстві. Саме Берл, використавши біблійний корінь, дав назву першій у ішуві мережі споживчої кооперації, яка існує до сьогоднішнього дня – «Машбір» («Постачальник»).
Поруч із громадською діяльністю він, під псевдонімом Беері, пише публіцистичні статті. Перша – «Зсередини», була опублікована в 1912 році в журналі «Га-Поель га-Цаїр» («Молодий робітник»). У ній підкреслювалося особливе значення соціалізму для єврейських робітників у Землі Ізраїлю та особливе місце цих робітників серед усіх єврейських трудящих. «Ми не мала частина єврейських робітників, а щось особливе і єдине у своєму роді… Якщо колись робітники Землі Ізраїлю увійдуть до якогось закордонного руху, то лише за умови, що в центрі програми майбутньої партії буде не «зв’язок» із Землею Ізраїлю, не «цікавість» до неї… а алія кожного члена цієї партії…»
Після початку першої світової війни Берл підтримав ідею Жаботинського і Трумпельдора про створення в британській армії єврейських підрозділів. І вступив до Єврейського легіону добровольцем. Цей крок відіграв велику роль у подальшому житті Берла: у Легіоні він потоваришував з іншим добровольцем – Давидом Бен-Гуріоном. Під час перерв у службі вони обговорювали ситуацію в єврейському ішуві та дійшли ідеї об’єднання всіх єврейських робітників ішува в партію «Ахдут га-Авода». У Бен-Гуріона та Кацнельсона слова не розходилися зі справами: демобілізувавшись, вони у 1919 році створили цю партію. Наступного року Кацнельсон виступив активним пропагандистом створення Гістадруту – об’єднання єврейських профспілок. Ідеї об’єднання робітничих партій він залишався відданим все життя. У 1930 році він став одним із засновників партії МАПАЙ, яка протягом наступних десятиліть керувала єврейським ішувом, а потім і державою Ізраїль. Ще однією вдалою ідеєю Берла було створення банку «Апоалім» («Банку робітників»).
З середини 20-х років він став приділяти набагато більше уваги публіцистиці та ідеології. В 1923 Берл заснував щомісячний журнал «Га-Адама» (Земля), і створив ідеологічну платформу «Ахдут га-Авода». Паралельно редагував партійний журнал «Кунтрес», який виходив раз на два тижні і виконував те саме завдання. А 1925 року він став головним редактором найбільшої газети соціалістичного спрямування – «Давар» (Слово), що була центральним друкованим органом Гістадрута. У 1937 році Берл створив книжкове видавництво Гістадрута «Ам Овед» («Робочий народ»). До кінця життя він залишався головним ідеологом робітничого сіоністського руху в єврейському ішуві.
Берл Кацнельсон на зборах молоді під гаслом «З міста до села». Бен-Шемен, 1934 р. Фото: Золтан Клугер, Державне прес-бюро Ізраїлю.
Головне місце у світогляді Берла займала ідея повернення євреїв у Землю Ізраїлю та праці на ній. Репатріація та соціалізм були для нього двома рівноцінними поняттями. Свого часу він розійшовся із соціалістичними єврейськими рухами у Росії, котрим репатріація не стояла першому місці. Пізніше він став непримиренним ворогом Зеєва Жаботинського і керованих ним ревізіоністів, які виступали за вільний ринок проти соціалізму. Саме Кацнельсон провалив ініціативу Бен-Гуріона, який був готовий до партнерства з ревізіоністами і навіть підписав з ними три угоди про співпрацю. Внаслідок непримиренної позиції Кацнельсона керівництво Гістадрута відмовилося підтримати ці угоди.
Кацнельсон не мав властивих Бен-Гуріону політичної далекоглядності та прагматизму. Жорсткі ідеологічні настанови Кацнельсона неодноразово призводили його до серйозних помилок, про які він потім шкодував. Відмова від компромісу з ревізіоністами розколола сіоністський рух на два табори, що майже призвело до громадянської війни після державотворення. Ще однією помилкою стала категорична відмова Кацнельсона прийняти рекомендації комісії Піля, що у 1937 році запропонувала розділ підмандатної Палестини. Бен-Гуріон був готовий прийняти ці рекомендації (як зробив у 1948 році), вважаючи, що краще отримати частину, ніж нічого. Але для Кацнельсона розділ Землі Ізраїлю був неприйнятним, і його позиція призвела до того, що держава Ізраїль була створена на 11 років пізніше.
У деяких областях погляди Кацнельсона не відповідали соціалістичному світогляду. Так, у 1940-і роки він виступав за трансфер арабів, наводячи як позитивний приклад депортацію поволзьких німців. Незвичайною для соціаліста була і позиція Кацнельсона у питаннях релігії. Він виступав за дотримання суботи та єврейських свят, за обрізання в кібуцах, за кашрут у їдальнях Гістадруту та поважне ставлення до єврейської традиції у його навчальних закладах. Він також вважав захоплення радянським досвідом у кібуцах небезпекою для сіонізму. Кібуци та багато діячів МАПАЙ брали приклад із СРСР, але саме в цьому Кацнельсон бачив невдачу виховної системи сіоністського соціалістичного руху та загрозу всьому тому, що вдалося створити в Землі Ізраїлю.
Могила Берла Кацнельсона на кібуцькому кладовищі Кінерет. Фото: Pikiwiki Israel.
Берл Кацнельсон помер 1944 року в Єрусалимі від хронічної хвороби серця. Дізнавшись про його смерть, Бен-Гуріон вигукнув у горі: «Берле, як же без Берла! Берл, як я житиму без тебе!» Його поховали біля краю озера Кінерет, на цвинтарі кібуца «Кінерет», одним із засновників якого він був.
Пам’ять Берла Кацнельсона широко увічнена в Ізраїлі. У кожному місті та селищі є вулиця його імені, на честь нього названо академічний коледж «Бейт-Берл» та багато шкіл. Кібуц Беері – один із найбільш постраждалих під час звірячого нападу бандитів Хамас 7 жовтня 2023 року – носить ім’я його літературного псевдоніма.