11 травня 1960 року група агентів ізраїльської розвідки «Мосад» провела операцію під кодовою назвою «Фінал», захопивши в Буенос-Айресі одного з найжорстокіших ворогів єврейського народу – Адольфа Ейхмана. Злочинця, відповідального за загибель мільйонів євреїв, таємно вивезли з Аргентини, доставили в Єрусалим і віддали під відкритий суд. На численних засіданнях перед світовою громадськістю, яка уважно стежила за процесом, з’явилися численні жахливі свідчення геноциду, скоєного Третім рейхом щодо єврейського народу. Ці свідчення безумовно продемонстрували, що в фашистській машині знищення Ейхман відіграв одну з головних ролей, а не був лише виконавцем наказів начальства, як він намагався стверджувати в свій захист. Суд засудив ката до смертної кари. Похід, суд і страта Ейхмана увігнали в паніку військових злочинців Третього рейху, які знайшли після Другої світової війни притулок в Аргентині.
Ейхман народився в Німеччині, але виріс в Австрії, де у 1932 році вступив до австрійської нацистської партії. Після аншлюсу, тобто анексії Австрії гітлерівською Німеччиною у березні 1938 року, Ейхман організував у Відні Центральне управління єврейської еміграції. З серпня 1938 по червень 1939 це управління насильно вигнало з країни, в якій сотні років жили їхні предки, 110 тисяч австрійських євреїв. Примусова еміграція була настільки успішно здійснена віденським управлінням, що її взяли за зразок центральні управління єврейської еміграції всього рейху.
У вересні 1940 року Генріх Гіммлер створив Головне управління імперської безпеки (РСХА). Ейхман був переведений з Відня в його 4-е управління (гестапо) і очолив відділ, який займався євреями – тобто їхньою депортацією до лагерів знищення. Пещерний антисеміт, що володів нестримною енергією і здібностями керівника, Ейхман відіграв головну роль у депортації понад 1,5 мільйона євреїв з усієї Європи до лагерів смерті на окупованих фашистами територіях Польщі та Радянського Союзу.
Адольф Ейхман у залі суду. Фото: Державне прес-бюро Ізраїлю, 1961.
У січні 1942 року Ейхман був одним із провідних учасників Ванзейської конференції, яка запланувала повне знищення євреїв Європи. У точній відповідності до її принципів, Ейхман організував депортацію євреїв зі Словаччини, Нідерландів, Франції, Бельгії та Угорщини. Тільки в Угорщині Ейхман зі своїми помічниками організував з кінця квітня до середини липня 1944 року депортацію 440 тисяч євреїв до лагерів знищення. На кінцевому етапі війни Ейхман опинився в полоні у американців, але у 1946 році йому вдалося втекти. Він дістався до Аргентини, де безпечно жив під іменем Рікардо Клемент, доки агенти «Мосада» не викрали його й не доставили в Ізраїль.
15 грудня 1961 року ізраїльський суд визнав Ейхмана винним у злочинах проти єврейського народу і засудив його до смертної кари через повішення. Вирок був виконаний в ніч з 31 травня на 1 червня 1962 року. До цього часу це єдиний випадок застосування смертної кари ізраїльською державою за рішенням цивільного суду. Прах Ейхмана був розпорошений над морем, причому над екстериторіальними водами – щоб від злочинця не залишилося нічого на землі чи воді, що належать єврейській державі, і щоб на його могилу не могли приходити наступники його злочинів, включаючи бандитів Хамасу та помічників іранських аятол.