29 серпня 1966 року в Єрусалимі було офіційно відкрито нову будівлю ізраїльського парламенту – Кнесету. Він розташований в урядовому кварталі в Ґіват-Рамі і зберігає ряд унікальних творів мистецтва, зокрема величезні гобелени Марка Шагала, створені спеціально для резиденції законодавчого органу Держави Ізраїль. Будівництво тривало вісім років. З моменту відкриття до будівлі Кнесету було додано два великих нових крила.
Перші засідання парламенту Ізраїлю відбулися в Тель-Авіві, в кінотеатрі. 9 грудня 1949 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію 303 про інтернаціоналізацію Єрусалиму. У відповідь прем’єр-міністр Ізраїлю Давид Бен-Ґуріон 13 грудня оголосив Єрусалим столицею Ізраїлю, 14 грудня до нього переїхав офіс прем’єр-міністра, а 26 грудня – Кнесет. Спочатку засідання Кнесету проходили в будівлі Єврейського агентства, а з 13 березня 1950 року – в будівлі «Бейт-Фрумін», де працювали перші п’ять скликань парламенту. Але відразу було зрозуміло, що «Бейт-Фрумін» не відповідає резиденції ізраїльського парламенту, якому потрібна власна, спеціально зведена будівля.
Спочатку його планувалося побудувати неподалік від «Биньяней га-Ума» – Міжнародного конференц-центру, щоб підкреслити символічний зв’язок з євреями діаспори, заходи яких там проходили, але в 1955 році було вирішено, що резиденція повинна розташовуватися в урядовому кварталі: поруч з будівлями міністерств, однак не впритул до них. Це мало символізувати поділ влади й не заважати руху транспорту. 25 липня 1956 року було оголошено конкурс на кращий проєкт будівлі, через рік було оголошено про перемогу проєкту архітектора Йозефа Кларвина. Кількома днями раніше повідомлено, що барон Джеймс де Ротшильд заповів 1,25 мільйона фунтів стерлінгів (6 мільйонів ізраїльських фунтів) на будівництво будівлі парламенту відновленої єврейської держави на Землі Ізраїлю.
Наріжний камінь заклала 14 жовтня 1958 року вдова барона Дороті в присутності президента Ізраїлю Іцхака Бен-Цві. Станом на 14 жовтня 1958 року початковий бюджет будівництва становив 9 мільйонів ізраїльських фунтів, але остаточний бюджет перевищив 22 мільйони фунтів. Будівництвом займалася ізраїльська державна компанія «Солель Боне». Відкриття резиденції Кнесету, на якій були присутні десятки глав парламентів з усього світу і близько 5 000 гостей, відбулося 29 серпня 1966 року.
Внутрішнє оздоблення Кнесету відрізнялося підкреслено спартанським стилем – в ньому була відсутня ліпнина, позолота, розкішні меблі. Та й умови роботи парламентаріїв були скромними – їм доводилося працювати разом зі своїми помічниками в одній кімнатіі. За роки, що минули з моменту відкриття, будівлю Кнесету було розширена вдвічі, і тепер офіс кожного депутата складається з двох невеликих кімнат і туалету. Однак цей офіс все ще не відповідає тим умовам, в яких працюють парламентарі в більшості країн Європи та Північної Америки. І скромність оздоблення Кнесету залишилася такою, якою вона була. У грудні 2020 року був прийнятий план «Кнесету 2040», згідно з яким його площу буде розширено більш ніж в 2,5 рази.
Зал засідань. Фото: Raphael Nir
Головний вхід в комплекс Кнесет «Етроґ» здійснюється з церемоніальної площі й знаходиться на четвертому поверсі будівлі. Біля входу на цю площу колись були залізні ворота, присвячені пам’яті жертв Голокосту. Після 2007 року вони розташовані вгору по вулиці, що веде до центрального входа, а поруч з ними стоїть статуя Неопалимої купини. Перед входом, за межами комплексу, знаходиться Менора Кнесету, виконана англо-єврейським скульптором Бенно Елканом на пожертвування британських парламентаріїв. Менора була відкрита в 1956 році в «Саду Менори» недалеко від «Бейт-Фрумін» в центрі Єрусалиму. У 1966 році вона переїхала разом з Кнесетом до нової резиденції в Ґіват-Рамі. Площа біля входу в будівлю Кнесету використовується для офіційних церемоній. Поруч з головним входом знаходиться кенотаф в пам’ять про Катастрофу, в якому завжди горить вогонь. Вхідні двері в Кнесет називаються «Племінними воротами» і покриті бронзою.
У залі Шагал проходять офіційні заходи Кнесету. Він прикрашений трьома гігантськими настінними панелями, присвяченими єврейській історії, створеними Марком Шагалом, а також мозаїкою на підлозі та на стіні. У пленарному залі Кнесету є стільці для 120 членів Кнесету та урядовий стіл, за яким сидять міністри. Стільці розташовані у формі менори. Стіна залу, розташована за трибуною для виступів і місця представників засідань Кнесету, була спроектована скульптором Дані Караваном і містить єврейські елементи.
На урядовому поверсі розташовані парламентські кабінети голови Уряду і міністрів, а поруч з ними невеликий зал для засідань Уряду. Його підлога прикрашена роботою «Пісня Слави Єрусалиму» художника Моше Кастеля.
У будівлі Кнесету розташовані офіси більшості департаментів Кнесету, а також синагога і мечеть, спортивний зал, два буфети (для депутатів і загальний), бібліотека, медичний пункт, архів Кнесету, студії телеканалу Кнесету. Будівля Кнесету поєднує в собі досягнення сучасних технологій з елементами єврейської історії від сьогодення до глибокої давнини і тим самим є ще одним символом відродження єврейської держави, яку будують євреї, що повернулися додому після двох тисяч років поневірянь серед чужих країн і народів.
Представники Натіва беруть активну участь у роботі комітетів Кнесету, особливо його Комітету з алії та абсорбції, піднімаючи актуальні питання репатріації та комунікації з єврейськими громадами діаспори.