Меїр Дізенгоф (25 лютого 1861, Екімівці, Бессарабія — 23 вересня 1936, Тель-Авів) — перший мер Тель-Авіва, єврейський громадський і політичний діяч, активний учасник сіоністського руху, один з популярних лідерів нового ішува на Землі Ізраїлю.
Янкель, батько Меїра, походив з єврейської сільськогосподарської колонії Миколаївка-Благодать і дотримувався ліберальних світських поглядів. А його мати, Мейта-Сара, була релігійною, тому її син отримав традиційну єврейську освіту. У 1878 році сім’я переїхала до Кишинева, де Меїр закінчив повітове реальне училище. У 1882-1884 роках служив у війську в Житомирі, де зблизився з революційною молоддю і, що найважливіше, зустрів кохання всього свого життя. У 1885 році вступив до одеського училища «Труд», де навчався на чавуноливарному виробництві. Він продовжував активно цікавитися революційними справами, вступив в «Народну волю» і відразу ж був заарештований.
У серпні 1885 року він перебував в одеській тюрмі, потім був переведений в Житомирську в’язницю, з якої вийшов на волю тільки в квітні 1886 року, коли його справу закрили – поліція заарештувала Меїра так швидко, що він просто не встиг вчинити нічого протизаконного.
У тюрмі Меїр багато читав і переглянув свої погляди. Під впливом статей Л. Пінскера та М. Лілієнблюма він зрозумів, що боротися потрібно не за революцію в Російській імперії, а за краще майбутнє для власного народу. Відтак, повернувшись після звільнення до батьків у містечко Вестерничани, одразу ж приєднався до сіоністського руху «Ховевей Ціон» («Любителі Сіону»). У Меїра було стільки енергії і впевненості в правильності обраного шляху, що в тому ж році він створив в Кишиневі філію «Ховевей Ціону». Поліція, враховуючи минуле Меїра, підозрювала, що його сіоністські погляди все ще мали революційні наміри, і тримала його під таємним наглядом до 1903 року.
Наприкінці 1880-х років Меїр жив у Франції, де здобув освіту інженера-хіміка в Парижі та спеціалізувався на склодувному заводі в Ліоні. У 1891 році він повернувся в Росію, а в 1892 році до нього звернувся барон Едмон де Ротшильд, з яким він познайомився в Парижі. Барон зробив йому пропозицію, від якої сіоніст Меїр не зміг відмовитися: побудувати склодувний завод неподалік від Зіхрон Яакова. Меїр відразу ж вирушив на Землю Ізраїлю, але попит на продукцію фабрики був настільки низьким, що вона закрилася в 1894 році.
Колишня будівля склодувного заводу в кібуці Нахшолім. В даний час тут знаходиться Археологічний музей «Мізґаґа». Фото: Ш. Кідрон, 2016 рік
У 1897-1905 роках Меїр Дізенгоф жив в Одесі, став не менш ніж купцем другої гільдії, відкрив фабрику сундучно-валізних виробів, був директором склодувного заводу. І він не переставав займатися сіоністською діяльністю. Частими гостями в його одеському будинку були З. Жаботинський, поет Х. Н. Бялик, редактор і видавець I.Х. Равницький, батько «духовного сіонізму» Ахад-га-Ам, історик С. Дубнов та інші. Меїр був делегатом П’ятого (1901) і Шостого (1903) сіоністських конгресів. У 1904 році відкрив в Одесі товариство «Геула». Офіційною метою товариства був експорт товарів на Землю Ізраїлю, але основне завдання точно відповідало його назві – «Відродження». Меїр не сумнівався в тому, що найближчим часом буде створено єврейську державу і активно займався викупом земельних ділянок в Землі Ізраїлю з приватних рук для їх подальшої передачі цій державі.
Під час хвилі погромів 1903-1905 років Меїр разом з Жаботинським збирав гроші на закупівлю зброї для єврейської самооборони. Ці погроми стали останньою краплею в терпінні Меїра – він більше не хотів жити в галуті жодного дня, а тільки на землі своїх предків і власними руками створювати національний дім для свого народу. У 1905 році він переїхав на Землю Ізраїлю і в 1909 році став одним із засновників єврейського кварталу Ахузат Баїт поблизу Яффи, з якого швидко розвинувся Тель-Авів. У 1911 році Меїр був обраний головою комітету нового кварталу і залишався на цій посаді протягом десяти років. В 1921 року проводилися вибори мера Тель-Авіва, який вже перетворився на невелике місто. Меїр переміг на цих виборах, ставши першим мером Тель-Авіва і залишався таким (за винятком 1925-1928 років) до своєї смерті в 1936 році.
У інженера-склодува виявився талант до організації, і він став прекрасним мером. З його ініціативи в Тель-Авіві з’явилося безліч громадських установ – сад Ган Меїр, за прикладом Одеського міського саду на Дерибасівській, міського порту, на противагу порту в Яффі, який перебував під контролем арабів. З ініціативи Меїра в місті були проведені пуримські карнавальні ходи «Адлояда», якими він керував особисто, гарцюючи верхи на коні.
Кінна скульптура М. Дізенгофа, встановлена на бульварі Ротшильда в Тель-Авіві в 2009 році Фото: Avishai Teicher, 2010, Pikiwiki Israel
Меїр був одружений на Зіні (Хая Бреннер, 1872 – 1930), з якою познайомився під час військової служби в Житомирі. Подружжя жило душа до душі, але дітей у них не було – їх єдина дочка Шуламіт померла у віці шести місяців. Після смерті Зіни (в Ізраїлі її часто називають Циною) він подарував їх будинок на бульварі Ротшильда місту для Музею мистецтв, і постійно заохочував відомих художників дарувати свої роботи музею. Першу картину подарував його старий друг Марк Шагал. Саме в будівлі Тель-Авівського музею образотворчих мистецтв на бульварі Ротшильда 14 травня 1948 року Давид Бен-Гуріон проголосив незалежну єврейську державу, про яку так мріяв Меїр Дізенгоф і створенню якої присвятив своє життя.
Меїр пережив кохану дружину всього на шість років, помер 23 вересня 1936 року і був похований поруч з нею на кладовищі Трумпельдор в Тель-Авіві, яке з часом перетворилося в ізраїльський Пантеон. Меїр Дізенгоф заповів все своє майно муніципалітету Тель-Авіва. На честь Меіра Дізенгофа в Тель-Авіві названі вулиця Дізенгофа, Центр Дізенгофа і парк Меїр. А на честь Ціни названа одна з центральних площ міста, на якій встановлено унікальний кольоровий фонтан. Вулиця імені першого мера Тель-Авіва є практично у всіх містах Ізраїлю.
У 30-х роках минулого століття на площі Муграбі в Тель-Авіві висів великий настінний годинник. Але він висів дуже низько, тому що чоловік, який подарував годинник місту, прибив його до стіни, навіть не використовуючи драбину. Меїр часто гуляв вулицями міста, щоб на власні очі побачити все, що потребувало його втручання. Одного разу, зупинившись біля годинника, він наказав помістити його в скляну шафу і повісити так високо, щоб до стрілок не можна було дотягнутися з землі. І пояснив своїм помічникам: «Мені розповіли, що майже кожен, хто проходить біля цього годинника, рухає його стрілками відповідно до свого годинника. З цією справою потрібно покінчити! Це у ґалуті в кожного єврея був свій час! І тут, у Тель-Авіві, першому сучасному єврейському місті на Землі Ізраїлю, у всіх однаковий час. І одне – спільне майбутнє!»
Меморіальна дошка на будинку в Одесі, де жив Меїр Дізенгоф. Фото: David Schechter.
В Одесі на будинку на вулиці Ремесленній, де жив Меїр Дізенгоф, сьогодні висить меморіальна дошка на його честь. Як і меморіальні дошки на інших одеських будинках, де жили видатні діячі сіоністського руху Йосеф-Гедалія Клауснер, Ієгуда-Лейб Пінскер і чудовий письменник Менделе Мойхер-Сфорім, вони був встановлені з ініціативи і на кошти організації «Натів» за підтримки муніципалітету Одеси.