Єгуда Аміхай (Людвіг Пфайфер, 3 травня 1924, Вюрцбург, Німеччина — 22 вересня 2000, Єрусалим) — один з найвидатніших поетів і перекладачів Ізраїлю. На думку ізраїльських літературознавців, Єгуда Аміхай є найбільш перекладеним єврейським поетом після царя Давида.
На відміну від більшості своїх єврейських співвітчизників, батьки Єгуди швидко зрозуміли, куди гітлерівський режим приведе Німеччину. Після того, як штурмовики розграбували магазин, що належав родині Пфайффер, вони негайно відправили свого сина-підлітка на Землю Ізраїлю. І, завершивши ліквідацію всіх своїх майнових справ, самі переїхали туди в 1936 році. Тим не менш, Аміхай встиг багато чого побачити в нацистській Німеччині і все життя пам’ятав своє єврейське оточення, яке гинуло в таборах і катівнях гестапо. А фотографія подруги дитинства Рут завжди лежала у нього на столі. Ставлення поета до країни дитинства було складним, що Аміхай висловив у відомому і складному романі «Не зараз і не тут» (1963).
Сім’я Аміхая була ортодоксальною і релігійною, але говорили німецькою, тому в Ієгуди було дві рідні мови – німецька та іврит. В Ізраїлі навчався в релігійній школі. Після створення Єврейської бригади в британській армії юний Ієгуда пішов добровольцем і в 1945 році воював в Італії. У 1948 – 1949 роках брав участь у Війні за незалежність у лавах ПАЛЬМАХу Після демобілізації з ЦАГАЛу вступив до Єврейського університету в Єрусалимі, де вивчав єврейську літературу та юдаїзм. Після завершення навчання працював викладачем, викладав в університетах та навчальних закладах Ізраїлю та за кордоном.
Писати вірші почав ще в юності, але першу книгу поезій видав лише в 1955 році. Світова слава Аміхая почалася в 1965 році з захопленого відгуку про нього відомого англійського поета Теда Г’юза. Після цього у Великій Британії було видано кілька книг Аміхая, перекладені Асею Вілль, дружиною Г’юза. Твори Аміхая були перекладені і на російську мову. Ім’я Аміхая пов’язане з переломним моментом у єврейській поезії 1950-60-х років, який полягав у переорієнтації з російської поетичної традиції на англо-американську. До нього всі видатні поети, які писали на івриті – Бялик, Черняховський, Альтерман та інші – були вихідцями з Російської імперії, вільно володіли російською мовою і перебували під впливом російської літератури. Аміхай не знав російської мови і виріс на традиціях івриту та німецької поезії. Набагато ближчою до нього була західноєвропейська література, що вплинуло на його творчість, яка мала кардинальний вплив на всю сучасну єврейську поезію.
Єгуда Аміхай. Фото: Яїр Медіна, Єрусалим, 1994 рік, Вікімедіа.
Аміхай є автором двох романів, збірки оповідань, трьох книг для дітей і кількох п’єс. Переклав на іврит твори німецьких письменників-антифашистів: «Намісник» (п’єса Рольфа Гоххута, 1964), збірка віршів Ельзи Ласкер-Шюлер (1964), збірка оповідань Германа Гессе «Обітниці» (1977). Але, звичайно, головним у його творчості були вірші. Вони є всесвітньо відомими і перекладені на 33 мови. На думку ізраїльських літературознавців, Єгуда Аміхай є найбільш перекладеним єврейським поетом після царя Давида. Його вірші – про дитинство і час, про пошуки Всевишнього і любові, про війну і втечу від реальності. Вони поєднують у собі розмовний, сучасний іврит і цитати з ТАНАХу, глибоко особистий досвід і глобальні історичні події, які зачіпають будь-якого читача. В одному з інтерв’ю Аміхай сказав: «Моя турбота полягала в тому, щоб розібратися, відокремити любов від війни. Моя голова була наповнена любов’ю, а історія в той час була сповнена небезпек, новин про вбивства, новин про Голокост. Це те, що я вклав у свої вірші».
Особливе місце в творчості Аміхая займає Єрусалим, де він прожив практично все своє життя – за винятком років, проведених в армії. Після возз’єднання Єрусалиму, коли східна частина міста була звільнена від арабської окупації в 1967 році, поет відразу ж оселився в Ємин Моше. Цей квартал, побудований євреями в 19 столітті неподалік від Старого міста, яке протягом 19 років страждав від йорданських обстрілів, неодноразово оспівувався Аміхаєм у своїх віршах і поемах.
За життя Аміхай став всесвітньо відомим і визнаним – він був дійсним членом Американської академії мистецтв і наук (1991) і Німецької академії мови і поезії (1993). У 1976 році він отримав премію Бялика, а в 1982 році — Літературну премію Ізраїлю. У 2001 році його вірші увійшли до списку ста найкращих творів сучасної єврейської літератури.
Організація «Натів» часто використовує твори Єгуди Аміхая у своїй роботі з євреями діаспори, зокрема в проекті «Ізраїльські читання». І не тільки тому, що його вірші талановито і адекватно виражають переживання і прагнення кількох поколінь ізраїльтян, а й тому, що Єгуда Аміхай є живим прикладом того, як хлопчик з діаспори може стати загальновизнаним національним поетом в Ізраїлі.
***
Заспівай дитині колискову, пісню, що приспить її:
Тато пішов на роботу, тато пішов на війну,
А ти засни.
Вовк завиває, ворог у воротах, а ти засни.
Дім наш стрясає, світ палає,
Але ти засни, засни.
Не розказуй дитині про небесних янголів,
Не оповідай про метеликів,
Ані про птахів золотих.
Заспівай про речі жахливі голосом ніжним,
Про зброю та голод.
Це заспокоює.
Забери од дитини колискову.
Вона попри все засне, виросте попри все.
Забери дитину од колискової.
Пісня самотужки поллється в світ,
І врешті-решт він заспіває її.
І засне, як завжди.
Переклад: Іван Потьомкін