Громадський діяч, соціальний працівник та педагог Генрієтта Сольд померла 13 лютого 1945 року в Єрусалимі. Свою громадську діяльність вона розпочала у 52 роки, репатріювалася у 60 років і працювала до самої смерті у віці 85 років!
Визначальною подією в житті Генрієтти стали погроми 1881-1882 року в Росії, що сталися за тисячі кілометрів від тихого та ситого Балтімора, де вона народилася та жила. Погроми призвели до втечі мільйонів євреїв із Російської імперії. Лише крихітна частина біженців репатріювалася на Землю Ізраїлю, яка тоді під владою турків, більшість поїхала до США. Генрієтта почала активно допомагати у прийомі єврейських біженців, які масами прибували до Сполучених Штатів. Їхні розповіді про життя євреїв у Російській імперії і про те, як за потурання, а то й прямої підтримки влади проходили погроми, перевернув її світогляд і в 1897 році вона приєдналася до сіоністського руху.
1909 року Генрієтта вперше відвідала Землю Ізраїлю і була шокована становищем молодого єврейського ішува. Поїздка справила на неї таке враження, що 1912 року вона заснувала в США жіночу організацію «Гадаса», яка допомагала спершу сіоністському руху та єврейським поселенцям у Землі Ізраїлю, а потім і державі Ізраїль.
Портрет Генріетти Сольд на купюрі номіналом 5 лір.
Репатріювавшись у 1920 році, Сольд одразу увійшла до керівництва єврейського ішува, координувала у ньому відділ освіти та охорони здоров’я, була головою профспілки жінок. Вона започаткувала першу школу медсестер в Ізраїлі та лікарню «Хадаса».
Коли їй виповнився 71 рік, Сольд була призначена головою служби соціальної роботи в управлінні Ваад Леумі (Національного комітету) — вищого виконавчого органу самоврядування єврейського ішува. А у 73 роки (!) її обрали на посаду керівника молодіжного руху. І вона стала його незмінним главою з моменту заснування цього руху в 1933 році і до своєї смерті. Після завершення Другої світової війни молодіжний рух врятував у зруйнованій Європі близько 30 тисяч дітей та підлітків, які залишилися сиротами.
На честь Генрієти були названі корабель, який доставляв репатріантів — «Генрієтта Сольд», кібуци Кфар-Сольд та «Гіват га-Ем», молодіжне село Рамат-Гадаса, Науково-дослідний інститут «Сольд». Її життя і діяльність досі є прикладом для багатьох жінок світу та Ізраїлю.