3 серпня 1940 року у Нью-Йорку помер Зеєв (Володимир) Жаботинський – один із лідерів сіонізму, творець ревізіоністського крила цього руху, засновник руху Бейтар, видатний письменник і журналіст.
Жаботинський народився в Одесі у 1880 році, у віці 18 років поїхав до Італії та Швейцарії, де вивчав юриспруденцію. Заняття в університетах молодий студент поєднував із роботою власного кореспондента найбільших газет Російської імперії. Друкувався він під псевдонімом «Альталена» («Гойдалка» італійською). Через три десятиліття корабель під такою назвою прихильники Жаботинського навантажили зброєю та відправили до Ізраїлю. «Альталену» розстріляли за наказом Бен-Гуріона біля берегів Тель-Авіва, що мало не стало причиною громадянської війни.
Шломо Зальцман та Зеєв Жаботинський, 1918
За роки навчання за кордоном Жаботинський перетворився на прихильника лібералізму та братерства між народами. Але від цієї ідеології він відмовився після Кишинівського погрому. Його близький приятель, теж одесит, Корній Чуковський писав, що кишинівський погром мав на Жаботинського колосальний вплив. Перед хлопцем відкривалося блискуче майбутнє російськомовного письменника і журналіста, але він відмовився від цього заради боротьби за права свого народу в царській Росії і, головне, реалізації ідей сіонізму. На зміну теорії, що єврейське питання вирішить лише асиміляція, прийшло розуміння, що воно може бути вирішене лише якщо у євреїв буде власна держава. Жаботинський виявився так само талановитим громадським діячем і організатором, як і журналістом і швидко перетворився на одну з ключових фігур сіоністського руху.
Після початку першої світової війни він передбачав поразку в ній Туреччини і наполягав, щоб сіоністський рух виступив на боці держав Антанти, щоб після розгрому імперії Османа у євреїв було право вимагати Землю Ізраїлю. Більшість інших лідерів сіонізму, які згодом стали ідеологічними суперниками Жаботинського, дотримувалися протилежної точки зору. Аж до того, що частина з них добровільно мобілізувалася до турецької армії.
Жаботинський разом із Йосефом Трумпельдором домагалися створення у британській армії Єврейського батальйону – першого єврейського військового підрозділу з часів повстання Бар Кохби дві тисячі років тому. У лавах батальйону Жаботинський взяв участь у бойових діях.
Добровольці Єврейського легіону. Зеєв Жаботинський у формі Єврейського легіону.
Після закінчення війни Жаботинський оселився в Єрусалимі та вів активну громадську роботу. Жаботинський вважав, що майбутня єврейська держава має забезпечити рівноправність і культурну автономію для арабської меншини. «Держава, розташована на двох берегах річки Йордан, територіально абсолютно достатньо для мільйона арабів з додатковим мільйоном їхніх нащадків, які прийдуть після них, для багатьох мільйонів євреїв і для миру між усіма його громадянами».
Говорячи про це, Жаботинський розраховував, що англійці виконають свої обіцянки, дані у декларації Бальфура. Але після того, як вони самовільно передали безвісному бедуїнському князьку дві третини території підмандатної Палестини, і створили на ній державу Йорданія, що ніколи раніше не існувала, Жаботинський закликав до боротьби проти влади мандата. Коли навесні 1920 року відбулися єврейські погроми, організовані арабами, Жаботинський очолив єврейську самооборону Єрусалиму. Англійці заарештували його за незаконне носіння зброї та засудили до 15 років ув’язнення. Арешт та засудження Жаботинського викликало єврейські протести як у Землі Ізраїлю, так і за кордоном, і англійці були змушені помилувати його.
У 1923 році в Ризі Жаботинський заснував та очолив молодіжний рух Бейтар, метою якого було виховання молоді у національному та військовому дусі. Головним принципом руху була відданість державної ідеології, а не класової власності. Тобто, Бейтар був проти радянських методів та ідеології, на які значною мірою орієнтувалися лідери соціалістичного спрямування в сіонізмі. 1925 року Жаботинський створив союз сіоністів-ревізіоністів, який проголосив своїм завданням створення єврейської держави в межах історичної Землі Ізраїлю. Для нього Жаботинський написав гімн, у якому говорилося – «Два береги біля Йордану і обидва наші».
Майбутня єврейська держава мала, на думку Жаботинського, ґрунтуватися на мінімальному втручанні влади, демократичній, з повною рівністю громадян. «Держава має служити громадянинові, а не навпаки. Демократія – це свобода. Там, де не забезпечено свободу особистості, немає і демократії».
Жаботинський сформулював п’ять обов’язків держави щодо громадянина, що починалися на івриті з букви мем – їжу, дах над головою, одяг, медичне обслуговування та освіту. Жаботинський прагнув до повної рівноправності жінок: «Ставлення до жінки – це те, що відрізняє культурну людину від дикуна. Суспільство немає права називатися культурним, якщо дозволяє собі принижувати жінку».
Особливе ставлення Жаботинського було до івриту, він вимагав створення навчальних закладів, де викладатимуть лише на івриті. Він вважав, що відродження івриту сприяє пізнанню єврейської культури та втіленню сіоністської ідеї. «Обов’язковою сполучною ланкою між індивідуумом і нацією є мова, якою він звик мислити і відчувати», – писав Жаботинський.
1928 року Жаботинський повернувся до Землі Ізраїлю і очолив газету «Доар ха-йом». Після погромів 1929 року, у яких англійці майже відкрито були за арабів, Жаботинський заявив, що євреї можуть вибрати собі інших партнерів, а не англійців. Коли того ж року Жаботинський виїхав до Європи з лекціями, англійці не дозволили йому повернутися додому.
Поступово розбіжності між Жаботинським та сіоністськими лідерами соціалістичного спрямування поглиблювалися та розширювалися. У 1931 році в Базелі відбувся 17-й сіоністський Конгрес, який не затвердив як мету сіонізму створення єврейської більшості по обидва боки річки Йордан. Після цього Жаботинський вийшов із членів Всесвітньої сіоністської організації (ВСО), контрольованої соціалістами. 1933 року Жаботинський присвятив себе спростуванню звинувачень на адресу членів ревізіоністського руху у вбивстві Арлозорова. У 1934 році Жаботинський і Бен-Гуріон підписали три документи, які мали на меті розсіяти ворожість між лівими та правими силами в Ізраїлі та за його межами. Однак ці документи не були затверджені Гістадрутом і в квітні 1934 р. ревізіоністи перервали свої зв’язки з Гістадрутом. 1935 року ВСО заборонила своїм членам проводити незалежну політичну діяльність, і Жаботинський залишив її, заснувавши нову сіоністську організацію.
Задовго до Другої світової війни Жаботинський застерігав єврейський народ про прийдешню катастрофу і закликав репатріюватися – «знищити вигнання, поки воно не знищило нас». Жаботинський розраховував організувати репатріацію зі східної Європи понад півтора мільйона євреїв. Починаючи з 1936 року, Жаботинський та керовані організації ревізіоністів зуміли доставити до Землі Ізраїлю десятки тисяч євреїв.
Після початку Другої світової війни Жаботинський займався формуванням єврейської армії, яка мала воювати проти Німеччини. У рамках цієї діяльності у 1940 році він прибув до США, де під час візиту до літнього табору руху Бейтар помер від розриву серця. У своєму заповіті Жаботинський просив поховати його там, де його застигне смерть, і перевезти його порох до Ерец Ісраель, коли буде створена єврейська держава. В 1964 глава уряду Леві Ешколь, всупереч політиці свого попередника Бен-Гуріона, виконав заповіт і останки Зеєва Жаботинського та його дружини Іоанни були поховані на горі Герцля в Єрусалимі.
Жаботинський залишив по собі велику літературну та філософську спадщину. За допомогою своїх публіцистичних статей, книг та публічних виступів він поширював свої ідеї, на яких Жаботинський засновував ідеологічну платформу створених ним організацій. Він писав вірші, оповідання та романи, займався перекладами з різних мов. Зокрема, велику популярність отримав його переклад на російську з івриту поеми Бяліка «Сказання про погром» та з англійського «Ворон» Едгара По. Більшість художніх творів Жаботинського було написано російською мовою. У 2005 році Кнесет прийняв закон про увічнення пам’яті Зеєва Жаботинського.
Представник «Натіву» Яна Агмон на відкритті виставки Жаботинського
Створена організацією «Натів» «Бібліотека алія» видала та широко розповсюджувала в СРСР, а потім і на пострадянському просторі книги Жаботинського та спогади про нього. У травні 2018 у Ризі «Натів» провів дні Зеєва Жаботинського, присвячені 95-річчю створення Жаботинським у Ризі молодіжного сіоністського руху «Бейтар». У ході цих днів «Натів» організував експозицію виставки, присвячену життю та діяльності Жаботинського, яка раніше працювала у Культурному центрі «Натів» в Одесі.